Гарік Корогодський – бізнесмен, меценат, блогер, письменник. Корогодський входить до сотні найбагатших людей країни. Гарік нещодавно заснував благодійний фонд "Жизнелюб", який займається дозвіллям пенсіонерів столиці. Також восени цього року Київ побачив яскраву передвиборну кампанію епатажного бізнесмена. Наружка вражала іронічними слоганами: "Я твій самовисуванець", "План Корогодского накроет город", "Погашу долги Украины содой"... Як з'ясувалося, Гарік всерйоз не збирався йти в політику, а рекламу зробив заради жарту.
Наша з Гаріком зустріч стартувала біля клубу "Жизнелюб" у Гідропарку, продовжилася невеликим вояжем в party bus під час якого Корогодський розповів про свою передвиборчу кампанію і закінчилася на Бессарбці, біля постаменту від знесеного пам'ятника Леніну, де бізнесмен планує зробити місце для закоханих.
- Про проект "Жизнелюб"
Мета проекту "Жизнелюб" – організувати дозвілля людей похилого віку, зробити їхнє життя яскравішим, наповнити її новими подіями і враженнями. Середній вік наших дівчаток – 77 років. Хлопчики, на жаль, через паскудний характер дівчаток, часто не доживають до такого віку. Час від часу "жизнелюбы" приходять на танці. Три представниці прекрасної статі скидаються на чекушку, беруть з дому закуску, запрошують одного хлопчика і по черзі з ним танцюють. Це зворушливо...
У Юрія Кукіна в одній з пісень є такі рядки: "30 лет – это время свершений, 30 лет – это возраст вершины... 50 – это так же как 20, ну, а 70 – так же как 10". Нашим стареньким стало по 10 років, і вони щасливі.
- Про Галину Арсентіївну
Наші "жизнелюбы" – дуже веселі. Одного разу я брав інтерв'ю у Галини Арсентіївни, якій 89 років. Вона двічі бігла від німців. Ця дівчинка досі курить "Біломорканал". Каже, що це звичка, яка залишилася після війни.
Вона й досі працює, і в неї є постійна клієнтура – Галина Арсентіївна підстригає людей, шиє одяг і робить картини з рибних кісток.
- Про пісочницю для дорослих
Всі виручені гроші від наших соціальних проектів підуть на будівництво відкритого кінотеатру на території київського Гідропарку. Туди ми будемо пускати за пред'явленням документа, щоб вік був не нижче 70 років. Для стареньких це буде, природно, безкоштовною розвагою.
Також у наших планах зробити пісочницю, але для дорослих – вхід з дітьми туди буде заборонений. Туди ж поставимо невелику гірку і лавочку з дерев'яною "повією", яку можна буде обговорювати в постійному режимі, а не чекати поки хтось пройде поруч...
- Про виборчу кампанію
На даний момент я не бачу себе в політиці. "Для Атоса это слишком много, а для графа де Ла Фер – слишком мало". Я не те щоб не хочу бути мером, я взагалі не хочу бути держслужбовцем. Моя передвиборча кампанія – розвага і спогад на все життя. Якщо я всерйоз захочу стати мером, то це буде принципово інша кампанія.
У мене добре виходить робити дві речі: наймати людей і організовувати процес. Своєю компанією не хотів троллити виборця – тільки політичні партії. Мене встигли звинуватити у всіх смертних гріхах, але метою моєї виборчої кампанії було змусити людей посміхнутися.
- Про громадянство
Зараз у мене ізраїльське громадянство, і я дійсно відмовився від російського (на що у мене є відповідний документ). Я народився в Києві, прожив тут до 19 років, потім поїхав і 19 років тому повернувся. За українським законодавством я не маю право голосу, і вважаю це нормальним.
Щоб отримати українське громадянство я повинен написати, що зобов'язуюсь відмовитися від ізраїльського, чого робити не має наміру.
- Про себе в трьох словах
Похуізм. Ебанутість. Краса.
- Про улюблені місця в Києві
Люблю Київ, і він відповідає мені взаємністю. У будь-якому куточку міста відчуваю себе комфортно, і ставлюся до нього, як до живого механізму.
- Про пам'ятник Леніну, який знесли
Пам'ятник Леніну на Бессарабці було варварськи знесено. Звичайно, його потрібно було замінити, але цивілізованим шляхом. Мені дороге це місце, тому що у мене там було перше побачення. На жаль, зараз немає такої особистості, яка б усіх об'єднала, тому разом з архітекторами Костянтином Скретуцьким і Федором Балабою ми придумали незвичайний проект.
Я запропонував зробити там місце для закоханих, в стилі Бессарабки з литим чавуном. По колу стоятимуть лавочки, а поруч – годинник на вежі. По бульвару будуть розташовані тумби, на які можна буде залізти: прочитати улюблений вірш, виступити з гітарою або ж заспівати. Мені здається, що таке рішення втихомирить суспільство, бо місце знакове і навіть сакральне. Те, що там залишилося від пам'ятника Леніну –виглядає негарно.
ЧИТАЙ ТАКОЖ:
- Про принципи в роботі
Зараз зі мною працює доволі велика команда. У роботі для мене головне, щоб людина була зі мною на одній хвилі.
Я не стежу за таймингом своїх працівників, але все має бути зроблено вчасно. Якщо дедлайн, умовно, в середу, то саме в цей день людина повинна видати результат. Також я ніколи не штрафую людей, але якщо зі мною починають ділитися проблемами, то можу і звільнити.
- Про шефів
Всіх своїх шефів згадую з великим теплом. Я вчився у них. Зараз вже сам став шефом, але все одно продовжую вчитися.
- Про книгу, яку зараз читає
"Перпендикуляр" Михайла Веллера, і буду читати цю книгу досить довго, тому що вона підштовхує мене робити свої записи.
- Про спектаклі
Нещодавно мене запросили зіграти одну з ролей у виставі "Истории любви для взрослых", і я погодився. Продовжую пробувати себе в різних напрямках. Наприклад, на радіо і ТБ, але мене не вставило. Театр припав до душі, і я зрозумів, що потребую живого спілкування. Але п'єси писати не вмію, та й не хочу – є низка геніальних творів.
Відкрию невелику таємницю – Олександр Меламуд (російський і український бізнесмен – Прим.ред.) підкинув ідею взяти участь у постановці "Дракон" за п'єсою Євгена Шварца.
ЧИТАЙ ТАКОЖ:
- Про Вуді Аллена
Мені імпонує творчість американського кінорежисера Вуді Аллена. Якщо говорити про те, яку роль я б хотів виконати в його фільмах, то це стала б картина "Любов і смерть". У ній Аллен зіграв молодшого сина в сім'ї російського поміщика, який йде воювати з Наполеоном і сам його перемагає. Це неймовірно смішно.
- Про переоцінку життєвих цінностей
Звичайно, за останні півтора року у мене відбулася певна переоцінка цінностей. Я зрозумів для себе, чим хочу займатися. Принципи мої залишилися колишніми – я за "еволюційний" шлях розвитку.
Всі найактуальніші новини дивись на головній сторінці жіночого порталу tochka.net