"Оскар-2016" вже зовсім близько. Церемонія нагородження кращих фільмів американського виробництва відбудеться вже 28-го лютого. І, оскільки картина з Леонардо Ді Капріо "Легенда Х'ю Гласса" − один з головних фаворитів на врожай "Оскарів", саме час побідкатися на тему "ну дайте ж Лео нарешті "Оскар". Намагаємося розібратися, як кар'єра одного з найталановитіших акторів Голлівуду перетворилася на головне джерело інтернет-мемім і фотоколажів.
Почнемо, певно, з головного − нагороду Кіноакадемії Леонардо Ді Капріо дійсно заслужив і дуже давно. Про молоде дарування заговорили ще в 1993 році, коли 19-річного Лео номінували на "Оскар" як "Кращого актора другого плану" за видатну роль недоумкуватого підлітка Арні Грейпа у фільмі Лассе Халлстрема "Що турубє Гілберта Грейпа". Найпоказовіший приклад переконливості гри актора − це те, що багато кінопрофесіоналів, включаючи, наприклад, знаменитого Марлона Брандо, дійсно вирішили, що маловідомий тоді Ді Капріо страждає затримкою у психічному розвитку. "Оскар" тоді взяв Томі Лі Джонс за "Утікача", а громадськість логічно подумала, що у Лео ще все попереду.
Те, що Ді Капріо вже тоді не був удостоєний нагороди, − палиця з двома кінцями. Навряд чи можна подумати, що бракуючий "Оскар" зіпсував Лео кар'єру − вражаюча фільмографія актора і список інших нагород не дадуть збрехати. Однак саме роль Арні − одна з найпотужніших акторських робіт Ді Капріо, яку випускати з уваги було великою помилкою Кіноакадемії.
У 1996 році на екрани виходить гучна адаптація "Ромео і Джульєтти" на сучасний лад від База Лурмана. Суперечливий метод оповідання в стилі MTV, де сімейства Монтеккі і Капулетті влаштовують поєдинки не на мечах, а на пістолетах, а молоде покоління аристократів закидується екстазі замість "п'янкої поезії", залишило неоднозначне враження у консервативних кінокритиків. Однак за океаном, на Берлінському кінофестивалі, Лео отримує першу велику кінонагороду − Срібного Ведмедя за кращу чоловічу роль.
Так вийшло, що Ді Капріо з юних років обирає дуже амбітні проекти, які потрапляють в оскарівські скандали різної величини. Яскравий приклад − "Титанік" у 1998 році. Епохальна у всіх сенсах картина Джеймса Камерона побила рекорд за кількістю виграних статуеток в історії "Оскара" − цілих 11 (стільки ж вдалося отримати "Володарю кілець. Повернення короля" в 2003 році)!. Однак Леонардо Ді Капріо навіть не був номінований за свою акторську гру. Вже тоді 24-річний Лео затаїв образу на Кіноакадемію і не з'явився на церемонію.
Галас навколо акторів, яких "прокотили" з "Оскаром", зазвичай триває не більше кількох тижнів після церемонії. Однак з Ді Капріо справи йшли зовсім інакше. До молодого актора завжди була прикута суспільна увага. Як не як, 90-ті все ще були часом, коли в Голлівуді заправляли "динозаври" за 35 і більше, а до веселих часів "дорогу молодим" і гучних випадків на прикладі "Оскара" для юної Дженніфер Лоуренс було ще далеко. Яке ж було здивування, коли Леонардо Ді Капріо, не досягнувши і 30-ти років, став головною надією Голлівудських босів і новим Джеком Ніколсоном і Марлоном Брандо в одному флаконі.
У 2002 році знову повторилася історія з гучним оскарівським фільмом, в якому наче навмисне Лео обійшли увагою і навіть не номінували. Мартін Скорсезе представив на здобуття "Оскара" історичну драму "Банди Нью-Йорка", яка, незважаючи на 10 номінацій, не отримала жодної нагороди.
У 2004-му був гучний "Авіатор" Мартіна Скорсезе − біографічна стрічка про Говарда Хьюза. Картина зібрала чотири премії BAFTA і п'ять Золотих Глобусів (у тому числі для Лео за "Кращу чоловічу роль"). Перед "Оскаром" саме ставки на Ді Капріо були найвищими. Поступався йому хіба що Джеймі Фокс в ролі знаменитого сліпого соул-співака Рея Чарлза. Що ж, саме гра Фокса припала до смаку Академії. З тих самих пір фанати Ді Капріо можуть починати святкувати річницю холодної війни "Оскара" і Леонардо Ді Капріо. Адже з боку все виглядає як змова проти талановитого актора, та й сам Лео вже втратив контроль над ситуацією.
У наступні 10 років робота Леонардо Ді Капріо, по правді, нагадувала гру в одні ворота. "Відступники" (2006) − 4 "Оскара" і навіть без номінації для Лео, "Кривавий алмаз" (2007) − 5 номіацій, включаючи номінацію для Ді Капріо, і жодної перемоги, "Дорога змін" (2008) − 3 номінації і ні одного "Оскара", "Початок" (2010) − 4 "Оскара" і без номінації для актора, "Джанго звільнений" (2012) − 2 "Оскара", а Лео знову без уваги навіть на стадії роздачі номінацій (цей випадок особливо обурив громадськість, роль рабовласника Келвіна Кенді у Ді Капріо одна з кращих).
Серед останніх оскарівських невдач у Леонардо відразу два фільми, що вийшли в один рік − "Велікій Гетсбі" і "Вовк з Волл-стріт" у 2014-му. І якщо в "Гетсбі" Лео не номінували, але бодай сам фільм взяв два технічні "Оскари", то гучний "Вовк з Волт-стріт" забезпечив номінацію для Ді Капріо, проте програв у всіх п'яти категоріях. Сказати, що Ді Капріо по-оскарівськи не щастить − не сказати нічого. Ситуацію ускладнила міжконтинентальна слава з нальотом поважного пафосу, якою з роками обріс "Оскар", забезпечивши Кіноакадемії статус мало не єдиного і найважливішого показника акторського таланту, що, звичайно ж, вельми перебільшено.
Приблизно в один час з провалами Лео, які з кожним роком тільки додавалися, на початку 2010-х, ключовою складовою культури інтернет-співтовариства, яке отримало вигляд великої соціальної мережі, стала система мемів і фотоколажів. Не варто недооцінювати гіф-анімації, бо їх по праву можна вважати двигуном entertainment-журналістики. Такі видання, як: Buzzfeed, Mashable, Popsugar отримали багатомільйонну аудиторію завдяки новому тренду, який став синонімом успіху − take it easy. Нова невимушеність, самоіронія і відчайдушне дуркування проникли усюди. Саме тому, відповідаючи духу мейнстріму, фотобомбити своїх друзів почали не тільки "прості смертні", але навіть зірки першої величини на червоних доріжках.
І поки Леонардо Ді Капріо зберігав благородний вигляд, не втягуючись у заплутані мережі фотоколажів (практично всі записи Лео в Instagram і Twitter на екологічну тематику), співтовариство його шанувальників, та й хейтери теж, зробили все за нього. Кожний публічний конфуз або навіть натяк на непередбачену ситуацію, збіг обставин не залишаються непоміченими спостережливою публікою якогось Tumblr або Imgur, саме тому кожна нова церемонія або червона доріжка супроводжується добіркою фотоколажів (згадайте, як знущаються над кожною новою сукнею Ріанни). Таким чином, кожен фільм Ді Капріо − благодатний грунт для мемів: ось Лео повзе до прифотошопленого "Оскара" в "Легенді Х'ю Гласса", ось МакКонахі крутить статуеткою перед обличчям збентеженого актора у "Вовку з Волл-стріт", ось Лео у "Великому Гетсбі" піднімає заповітний "Оскар" замість келиха.
За великим рахунком, після десятиліть мовчазного споживання ТВ-продукту, ми отримали соціальні мережі як можливість рефлексувати про найважливіші суспільні події у вигляді постів з гіфками, колажами, мемами різного ступеня цинічності. Саме тому Лео тепер ілюструє наш календар у вигляді підбірки анімацій: від страдницького понеділка до переможної п'ятниці. В цілому, ситуація з інтернет-популярністю Леонардо Ді Капріо − лише один із багатьох випадків network-божевілля. Вражаюче, як інтернет-спільнота з часом сама стала причиною такої алергічної реакції на Ді Капріо. Зі смаком гіркої пігулки ми коментуємо кожну новину про актора словами: "Дайте вже "Оскар" Лео".
Справедливості заради варто сказати, що сам Ді Капріо не позбавлений почуття гумору і з радістю іронізує про свої знамениті ролі (наприклад, скетч в Saturday Night Live з Джоною Хіллом), проте "Оскар" залишається темою, про над якою Лео поки що не готовий жартувати, та й самі жураналісти нерішуче піднімають тему про заповітну золоту статуетку, записуючи інтерв'ю з актором.
З усією впевненістю можна сказати, що в Мережі існує окремий Леонардо Ді Капріо − той самий хлопець з гіфок, фанатично одержимий "Оскаром", що працює на знос заради "золотого хлопця" на своїй книжковій полиці. Однак, чи існує такий Лео в житті − сказати складно, оскільки те, що ми читаємо про актора зараз, − продукт тієї самої entertainment-журналістики та юзерів, що рівною мірою володіють фотошопом і бородатим гумором. По правді, Лео − талановитий хлопець, самовідданий і професійний актор і так, дайте йому "Оскар", аби бідолаху нарешті залишили в спокої.
Всі найяскравіші та найцікавіші новини дивись на головній сторінці жіночого порталу tochka.net