Як найкраще втримати глядача біля екрана? Покажіть йому реальну людську драму, страждання батьків, жорстокість сучасного світу і те, що ми, люди, називаємо словом "доля". Очевидно, саме цими правилами й керувалася Ніколь Кідман.
Ідея зняти фільм за п'єсою Девіда Ліндсі-Ебейра спала на думку Ніколь Кідман давно. Більше того, акторка вирішила взяти під свій контроль увесь процес. По-перше, власна кінокомпанія Ніколь Blossom Films продюсувала стрічку, по-друге, Кідман особисто вибрала режисера - Джона Кемерона Мітчела, і, по-третє, акторка зіграла головну роль.
Девід Ліндсі-Ебейр одержав Пулітцерівську премію за "Кролячу нору", а виконавиця головної ролі однойменної постановки на Бродвеї - Сінтія Ніксон - одержала престижну театральну нагороду "Тоні" за роль головної героїні.
Що стосується режисера, то на цю роль Кідман вибрала творця напівпорнографічної комедії "Клуб Shortbus" Джона Кемерона Мітчела. Акторка стверджує, що хотіла принести у фільм більше відкритості та дотепності.
Ця стрічка про важку драму подружньої пари Беккі та Хауї - вісім місяців тому загинув їхній маленький син. Увесь цей час подружжя намагалося оговтатися. Холодна Бекка ніколи не плаче, вона намагається не згадувати сина, викидаючи його речі; Хауї зберігає всі відеозаписи із сином і регулярно їх переглядає. Люди із зовсім різними темпераментами та характерами намагаються вижити під одним дахом.
Водночас непутяща сестра Беккі чекає дитину, а мати головної героїні постійно порівнює загиблого онука зі своїм померлим сином-наркоманом. Уся ця ситуація перетворює життя Беккі на справжнє пекло: жінка зривається на рідних і близьких, дає ляпаса незнайомій дівчині в супермаркеті та демонстративно йде з групи психологічної допомоги.
Чи є вихід із виниклої ситуації? Як жити після смерті єдиної дитини? А головне - чи можна знайти вихід із цієї "кролячої нори"? На ці та інші запитання можна одержати відповідь, подивившись цей фільм.
Перше, про що треба згадати, - атмосфера "Кролячої нори". Оповідь дуже некваплива, атмосфера надзвичайно сумна, у фільмі відсутня динаміка. Але це не викликає нудьгу - глядач, навпаки, готується до головної кульмінації стрічки.
Ніколь Кідман зробила цей фільм під себе. Тут акторка вкотре розкрилася по-справжньому: героїня Ніколь перебуває в глибокій депресії і з кожною хвилиною вона потихеньку розплутує цей великий клубок проблем.
Дивитися на це все цікаво хоч би тому, що у фільмі геть відсутні картинні заламування рук, істерики та ридання. Кідман холодна та мовчазна, і в цій стрічці це її головні козирі.
Звичайно, деякі моменти дивитися без сліз неможливо. А тим, хто вже обзавівся власними дітьми, подібний фільм може здатися справжнім кошмаром. Але є одне "але": "Кроляча нора" - звичайний епізод із життя.
Так, фільм, безумовно, хороший, але він нічим не відрізняється від стрічок із подібним сюжетом. У картині немає відмітних рис, незвичайних поворотів і несподіваної кінцівки. Тому на прем'єру цього фільму насамперед підуть шанувальники Ніколь Кідман. Адже зі своїм завданням акторка впоралася на всі сто.
Тому якщо коли-небудь у вас з'явиться можливість подивитися "Кролячу нору" - скористайтеся нею. Іноді найпростіші екранні історії дають відповідь на найскладніші життєві питання.