- Свій альбом «Нарисована» ви розповсюджуєте в інтернеті безкоштовно. Скільки коштуватиме «друга доза музики»? І чи плануєте ще викладати альбом?
- Альбому «Нарисована» цього року виповнилося 5 років. Цей альбом – інді-історія банди. Багато з тих, хто вперше дізнався про групу 2 роки тому, коли вийшов наш альбом «Кино», навіть і не чули цих пісень. Із появою «Кино» в 2007 році все змінилося – прийшов масовий слухач. Критики плювалися на словах "я ромашка, я ромашка, порвалась моя тельняшка" й називали відмороженою пісню «Мечтатели», мене – нахабним вискочкою, а люди в цей час слухали й підспівували!
Що стосується викладати – не викладати. Світ, який ми бачили – це світ, де за свої пластинки ти ведеш якісь розумні маркетингові битви, й у результаті це однаково не приносить заробітку музикантам. На хліб собі ми заробляємо концертами – і грати ми їх дуже любимо! А диски – це для меломанів. Мені самому подобаються компакт-диски та вініли, тому що в них є оформлення, на них приємно дивитися, особливо на самому початку, коли коробки не поламані й не обшарпані. Але ми нічого проти викладання музики в інтернеті не маємо. Наш новий альбом «Африка» поки що офіційно не викладено, але знайти його в інтернеті можна менше, ніж за хвилину. Мені подобається, що люди його шукають і слухають, компакт-дисків «Без билета» на Чукотці або у США не дочекатися ніколи, так що, хлопці, кому подобається – качайте на здоров'я!
А мій улюблений кліп із нового альбому «Африка», як і сама пісня, вже лежать собі й чекають на нашому сайті www.bezbileta.net. Вставай, танцюй і співай!
Так склалося, що у «Без билета» вже кілька альбомів поспіль музика на записах звучить пригладжено і пристойно, а на концертах – драйв, музичне свято й одкровення. Так що після прослуховування записів кайфово прийти на наш концерт.
- Із ким із українських музикантів Ви заспівали б? І про що?
- З українцями заспівали б із задоволенням.
Про планету, яка наш дім і як її врятувати. Або про всі приховувані сторони шоу-бізнесу, і як це все смішно. Про подорожі в далекі країни й континенти. Про те, як розкрутитися й залишитися людиною. Або про героїв, які не за бабки, а за ідею. Або як можна сильно кохати, так що лопаються склянки й стрибає електрика. Багато про що б заспівали.
Так що, хлопці-українці, якщо підходить якась із тем, давайте об'єднуватися у творчості.
- Навесні ви виступаєте в Києві. Чи плануєте відвідати й інші міста?
- Це залежить від того, скільки інших міст устигнуть закайфувати від «Без билета» до весни. Ми – нове ім'я для жителів України, ще не всі нас знають, так що, хлопці, біс із ним, з трафіком – треба качнути й послухати.
- Вас порівнюють із Ляпісом? Це не напружує?
- Та ні, це кльово, вони круті. Мені здається, ми не так уже й схожі. У Ляпісів образ революційно-ідеологічний, у «Без билета» – пригодницько-романтичний. Якщо ще порівнювати з фільмами, то «Ляпіс» – це «12 мавп», а «Без билета» – «Вічне сяйво чистого розуму». Нещодавно відбулася знакова в цьому сенсі подія. Ми з Михалком записали дует, композицію Красному диску сонця. Це – світла об'єднуюча пісня, яка дає вічну молодість.
- Кавери на чиї пісні ви хотіли б записати?
- У нас уже є декілька каверів у біографії: на пісню Цоя «Закрой за мною дверь», на старовинну Wonderful life, Black і на Green Day – Dookee. Нам цікаво робити свої пісні, тому не дуже захоплюємося переспівом інших. Але цікаво було б зробити кавер на Radiohead, які на багатьох із нас вплинули.
- Чи виконуєте пісні білоруською?
- Наш перший хіт – пісня білоруською мовою «Мая краіна Беларусь», яку ми досі виконуємо на концертах. Весь текст я вже написав у назві, тому її запам'ятовують і розуміють усі. Багато хто вважає її мало не гімном нашої молоді. Інші пісні групи російською.
- До якого стилю музики ви себе відносите?
- У наших піснях є елементи регі та хіп-хопу, класичного року, world music і трішки електроніки. На тлі попу ми видаємося занадто жорсткими й чесними, а на тлі року – занадто мелодійними та романтичними. Ми сформулювали поняття smart-pop, тобто розумна гарна музика.
Без билета: «На тлі попу ми видаємося занадто жорсткими й чесними, а на тлі року – занадто мелодійними й романтичними»
Автор:
Міла Дончук