Сьогодні телеканал "Інтер" святкує свій день народження! І не просто день народження, а ювілей - 20 років! З цього приводу в студії "Стосується кожного" зібралися зіркові гості: артисти, спортсмени, телеведучі, герої програм - всі ті, кого люблять глядачі "Інтера" і хто багато років з'являється в його ефірі. Вони ділилися історіями, спогадами, пов'язаними з участю в проектах каналу. Ми ж за кулісами розпитали одну з найбільш постійних і красивих експертів "Стосується кожного" Ольгу Сумську про те, що її пов'язує з телеканалом і як вона відзначала своє 20-річчя.
- Ольга, пам'ятаєте, як ви відзначали своє 20-річчя? Вам 20 - що це взагалі за вік?
Я пам'ятаю, як нещодавно було 50 (сміється). Це незабутньо. Як моя сестра пожартувала - кращий день народження за півсторіччя! А 20 років ми святкували в Піцунді. У Будинку творчості. Тоді артисти могли виїжджати і відпочивати в Грузії. Це було нзабутньо: моє перше знайомство з грузинами... шторм ... Шторм був 3-4 бали. Я купалася в роздільному купальнику. І раптом хвиля зриває з мене і верх, і низ! Я виходила з води, як русалка, прикрившись руками. Грузини від такої картини впали в прострацію. І ввечері принесли мені величезну купу фруктів і частувань. Загалом, спасу не було потім від них (сміється). Ми святкували цей день народження ще два дні: грузини стояли під дверима, "пильнували", а я рятувалася втечею. Загалом, мої 20 років були в розпалі!
- Про що ви тоді мріяли? І що збулося?
Тоді я вже знімалася в кіно. Працювала, вчилася і закінчувала інститут - це був останній курс. І, звичайно, мрії були про кіно, про ролі і про театр. І хто міг подумати, що це буде так яскраво, так багатообіцяюче?! Я відразу ж була зарахована в одну з кращих труп країни - трупу театру Лесі Українки.
- Ви дуже багато у нас знімаєтеся, на наше щастя. Чи часто приходите на "Стосується кожного"? Наскільки це психологічно складно?
Щоразу це - випробування. Коженого рауз я співчуваю... Коженого разу вникаю і дуже переживаю, а потім ще кілька днів думаю про цю ситуацію. І про те - як допомогти людям, хоча б словом. Хоча б якоюсь справою.
- Були такі випадки, коли історії виходили за рамки цієї студії і ви спілкувалися з людиною і після зйомок?
А я часто і спілкуюся. І всіх пам'ятаю. Навіть зараз можу зустріти людину і згадати її історію. Мене дуже зворушила жінка, яка втратила пам'ять - мати, у якої було дві дочки Лілії. Потім Нік Вуйчич приїхав, і нам вдалося буквально його помацати і доторкнутися. Я говорила ще тоді, що це така мотивація для всіх нас. Для всіх українців. Як він багато може і багато чого досяг. А багато українців сидять і нічого не роблять, будучи гарними. Здоровими. Талановитими. А під лежачий камінь, як відомо, вода не тече. А тут він показав усім нам, наскільки можна бути комунікабельним, наскільки дієвим. Цей день мені запам'ятався на все життя. Як врізався.
- А що вам дає участь в цій програмі? Більше розуміння ближнього?
Знаєте... Швидше, осягнення самого себе. Ти входиш в ситуацію, ти стаєш ближчим. Ти співчуваєш, ти береш участь в цьому. Я, загалом, постійно в цьому форматі, тому що "завжди з народом". Знаєте, народні артисти - це ті, який завжди в обнімку з народом. Це не ті, які літають у хмарах, їдять чорну ікру з шампанським. Це ті артисти, які бачать, як важко сьогодні живеться людям. І наше мудре якесь слово і слова підтримки, просто добрий погляд, потиск руки, обійми або поплакати разом - це дуже дорого для наших героїв. Тому що саме слова підтримки вони часто і не чують від своїх рідних. А інша людина скаже. І ми, виходить - не чужі всім цим людям. Ми такі всі єдині. І ця програма, ця інформація стосується кожного. Ось я кажу вам, і у мене мороз по шкірі. Вона так нас всіх неймовірно об'єднала. Низький уклін за те, що зараз тут відбувається, за те зернятко, яке завжди у нас у сердечку. Воно росте, воно дає свої паростки.
- Що хотілося б побажати глядачам каналу в 20-річчя?
Продовжувати в тому ж темпі. І, звичайно ж, бути ще більш дієвим. Я вам скажу, що ось саме "інтерівцям", команді "Стосується кожного", як нікому - вдається домогтися результату. Не просто поговорити і розійтися. А саме вплинути на ситуацію. Десь когось помирити. Щоб люди знайшли один одного. Щоб побудували пандус, купили інвалідний візок. Щоб просто помирилися, поговорили. Щоб прийшла якась фінансова допомога. Це колосально добрі справи. Які, як намистинки, нанизуються на такий неймовірній український гердан. Який ми носимо з гордістю.
ЧИТАЙ ТАКОЖ:
Всі найактуальніші новини дивись на головній сторінці жіночого онлайн-ресурсу tochka.net.