10 серпня виповнюється 17 років від дня смерті видатного режисера Станіслава Ростоцького. Як режисер він зняв 14 фільмів, написав сценарії до 9. Найвідоміші фільми Ростіцкого – "Білий Бім Чорне вухо" і "А зорі тут тихі ..." – були номіновані на американську кінопремію "Оскар" як кращі іноземні фільми.
У 20-річному віці Ростіцкого призвали на війну. Його корпус звільняв від фашистів Рівненську область. В районі Дубно в лютому 1944 він отримав важке поранення ніг і майже добу пролежав у болоті. Весь цей час тривав бій, і товариші не могли йому допомогти. Один з них відібрав у Ростоцького автомат, щоб той не застрелився, адже від болю молодий солдат вже мав намір пустити в себе кулю. Санітари винесли Станіслава з поля бою, але ногу хлопцеві врятувати не вдалося – її ампутували до стегна. Пізніше мало хто здогадувався, що у режисера протез: він спритно пересувався, скакав на коні, танцював і майже нікому не розповідав про своє поранення.
Пережиті жахи війни він показав у фільмі "А зорі тут тихі". Картина, що розповідає про один з незліченних епізодів найстрашнішої в історії війни, вийшла настільки проникливо трагічної, що не могла залишити байдужим ні вітчизняного, ні іноземного глядача. Кастинг на головні ролі у фільмі проходив дуже важко. Ростоцький вкрай прискіпливо відбирав претендентів, переглянувши за весь час кілька сотень актрис.
Ростоцькому знадобились величезні зусилля, щоб умовити актрис зніматися в сценах оголеними. Дівчата довго відмовлялися, але поступилися режисеру. Були зняті сцени в лазні, а також ще одна сцена, під час якої дівчата-зенітниці засмагали на брезенті. Художня рада "Мосфільму" вимагала виключити сцени з картини, першу Ростоцького вдалося відстояти, а ось другий епізод довелося видалити.
Сам Ростоцький про цю роботу розповідав:
Мене витягла з бою жінка. На своїх руках. Вона була доброволкой, воювала на фронті до перемоги. Красива жінка і дуже хороша людина. Після війни вийшла заміж, у неї було двоє прекрасних дітей. Але загинула вона все одно від війни. Рак мозку, який, природно, пов'язаний з тим, що вона пережила. На фронті її звали Аня Чегунова, потім вона стала носити прізвище чоловіка – Бекетова. Вона не бачила картину "А зорі тут тихі ..." – на той час уже осліпла. Я привіз її на студію і під час показу розповідав, що відбувається на екрані... Таким чином, вона зуміла її "подивитися". Аня знала, що я в величезній мірі знімав цей фільм як подяку їй і як подяку всім тим жінкам, які допомогли багатьом бійцям залишитися в живих.
11 серпня "Інтер" присвятить ефір пам'яті видатного режисера. У цей день телеканал покаже його кращі художні фільми.
- О 8:00 – військова драма "Травневі зірки", що складається з чотирьох новел. Події картини відбуваються в Празі в травні 1945 року, в перші мирні дні після закінчення війни.
- О 10:00 – мелодрама "Справа була в Пенькові" про життя в післявоєнному селі.
- О 12:00 – мелодрама "Доживемо до понеділка" з В'ячеславом Тихоновим у головній ролі. Стрічка могла не дійти до глядача: чиновники з Держкіно вважали історію про шкільного вчителя, що переживає складний період, занадто гострою і вимагали заборонити зйомки. Врятувало картину лише те, що автори зняли її в рекордні терміни – за 3,5 місяці. І показали делегатам Всесоюзного з'їзду вчителів, які захоплено зустріли картину.
- О 14:10 – двосерійна військова драма "А зорі тут тихі ...", знята за однойменною повістю Бориса Васильєва. Картину про жінок на війні подивилися понад 66 мільйонів глядачів.
ЧИТАЙ ТАКОЖ: