Минулі "Дні Грузинського кіно" стали справжньою знахідкою для всіх тих, хто цінує якісні фільми і реалістичні сюжети.
На честь двадцятиріччя міжнародних та ділових відносин Грузії і Україні в шести містах України пройшли "Дні Грузинського кіно". Крім повнометражних стрічок, глядачам показали короткометражні фільми, які потрясли своєю реалістичністю та актуальністю.
Стрічки наповнені відвертістю, драматизмом, гумором і глибоким розумінням світу.
Кожна короткометражка показувала маленькі життя, історії різних поколінь. Всі стрічки об'єднувала одна тема: любов, надія і віра.
Наприклад, у фільмі "Вересень" Вако Киркитадзе йдеться про хлопчика грузина, якого знаходять радянські військові. Хлопчик щось приховує від них, але чоловіки різними способами намагаються дізнатися правду. Лейтмотивом цієї стрічки стала любов до матері і батьківщини - це найважливіші речі, які є в житті кожного грузина. Заради цього можна бігти не один десяток кілометрів за тими, хто забрав від тебе медальйон із зображенням матері.
Короткометражка "Графіті" знята Вано Бурдулі за новелою Кортасара. Ця історія про двох вуличних художників, які висловлюють свою політичну позицію через доступні їм способи. Між ними виникає дивна любов, яку вони виражають у посланнях один одному на стінах розбитого міста.
І, звичайно ж, серед усіх грузинських короткометражок глядачам показали стрічку про справжніх чоловіків. У своєму фільмі "Квітнева холоднеча" Торніке Бзіава показав 9 квітня 1989 року, коли російські військові забили саперними лопатками 21 мітингувальника. Це прекрасна стрічка про те, що сила духу і мужність - це те, що відрізняє справжнього чоловіка. Ця коротка замальовка про те, як військовий зустрів танцюючого хлопчика і захотів повторити його стійку на носочках.
Крім цього, не обійшлося без фільму про традиції та цінності грузинського народу. Ірина Правило зняла приголомшливий фільм "Кров" за новелою Думбадзе. Ця історія про те, що зв'язок поколінь, пам'ять, любов і повага до сім'ї та батьківщині передається людині з кров'ю. А в критичні моменти ця генетична пам'ять рятує цілі покоління.
Стрічка "Кров" завоювала величезну популярність серед грузинського глядача і через свій настрій і режисерські рішення була названа справжнім грузинським кіно.
"Дні Грузинського кіно" - це прекрасна спроба розпочати діалог таких схожих культур і народів на більш організованому рівні. У Грузії та Україні багато подібностей: починаючи від спільної історії та загального моря, закінчуючи відкритістю душі.