Режисерові Майклу Дж. Бассету, який колись подарував нам непоганий серіал про комп'ютери «Багз: електронні жучки», очевидно, не давав спокійно спати непоганий бойовик Стівена Соммерса «Ван Хелсінг». Та так сильно не давав спокою Бассету цей фільм, що він вирішив зняти «свою відповідь». Вийшло так собі. Втім, будемо послідовні.
Англійський капітан Соломон Кейн, який бешкетував у морях, промишляв розбоєм і грабежами так довго, що встиг остогиднути навіть трансцендентним силам. І під час одного з піратських рейдів біля берегів Африки до Соломона Кейна був направлений Пекельний Жнець, щоб привести бравого морського вовка на килим до Сатани для роз'яснення політики партії. Засмучений Кейн стрибнув у океан, доплив до берега й урочисто пообіцяв собі, що «більше не зверне зі шляху миру».
І ось, ходячи по цьому самому шляху, Соломон Кейн зустрічає переселенців, які прямують у Новий Світ, і прибивається до їхньої компанії. Тут відразу ж постає питання - скільки медалей може зірвати Соломон Кейн на найближчій Олімпіаді, якщо він здатний брасом дістатися від берегів Африки кудись у Європу?
Щойно Соломон Кейн устиг поусміхатися місцевій красуні й нашвидку перекусити, як зграя виродків, що налетіла на караван переселенців, вирізала всіх «добрих людей», а місцеву красуню запхнула в клітку й повезла місцевому чорнокнижнику Малахаю чи то для наруги над дівочою честю, чи то для того, щоб Соломону було куди йти й кого рятувати. Благополучно забувши про «шлях миру» та іншу нісенітницю, Кейн, озброївшись різними колючо-ріжучими прибамбасами й парою пістолетів, відправляється насаджувати торжество добра і справедливості максимально жорстокими способами. Нічого не нагадує?
Заради справедливості зауважимо, що цей епічний сценарій не дуже відрізняється від змісту оповідань про Соломона Кейна, написаних автором Конана, письменником Робертом Ірвіном Говардом.
Однак не сюжетом єдиним. Фільм «Соломон Кейн» можна було б назвати чудовим містичним бойовиком, якби не одне «але». Все це ми вже бачили в неодноразово згадуваному тут «Ван Хелсінгу». Ба більше, якщо опустити деякі деталі сюжету, пригоди безжального сіяча добра нічим не відрізняються від пригод знаменитого вампіроборця. Та й сам фільм знятий приблизно на рівні 2004 року - і це після виходу на екрани того ж «Аватара»! Складається враження, що на певному етапі фільму урізали фінансування, й режисерові довелося викручуватися. Так, створивши на екрані абсолютно приголомшливу атмосферу середньовіччя - з чумою, відьмами, гарними костюмами та лікарями у пташиних масках, Бассет набив фільм відверто слабкими спецефектами. Інфернальні істоти, з якими стикається Кейн, не витримують жодної критики, хоча в 2004 році їх можна було б назвати «майже ідеальними». Щоб хоч якось згладити враження від посередніх спецефектів, при монтажі вся картинка була затінена, й у результаті, навіть сидячи в кінозалі, глядач постійно намагається роздивитися, а що ж, власне, відбувається на екрані.
Другою хибою фільму можна назвати виконавця головної ролі, актора Джеймса П'юрфоя. І річ не в тому, що він не вміє грати - у фільмі він добре демонструє всі ті емоції, які в конкретній ситуації наповнюють Кейна. Проблема в тому, що П'юрфой як дві краплі води схожий на Х'ю Джекмана, який був виконавцем головної ролі в сумнозвісному «Ван Хелсінгу». Схожий типаж і навіть одяг тільки посилюють відчуття дежа вю і постійне порівняння з бойовиком Стівена Соммерса, причому все більше на користь останнього.
«Соломон Кейн» - це непоганий, загалом, бойовик, який, однак, припаде до душі лише тим кіноманіякам, яким набридло всоте переглядати «Ван Хелсінга». Глибокого змісту й психологізму героїв тут шукати не варто. Просто вимкніть мозок, абстрагуйтеся від слабеньких спецефектів і насолоджуйтеся екшеном.