У столичному кінотеатрі "Жовтень" відбувся закритий показ української драми "Мати Апостолів". Фільм презентували його режисер Заза Буадзе, продюсер Дмитро Овечкін, а також актори, що виконали головні ролі. Як шахти Донбасу відзняли в Київській і Житомирській областях і про що фільм - читайте в огляді tochka.net.
"Мати Апостолів": сюжет фільмуВ основі сюжету — реальні події, які відбулися навесні 2014-го року. Історія починається тим, що в небі над Донбасом збивають український військово-транспортний літак. Доля екіпажу невідома і лише з коротких відео мати командира екіпажу, Софія Павлівна, дізнається про пілота Володимира, який вижив. Вона відправляється в небезпечну подорож на окуповані території, щоб знайти і повернути сина додому.
Автори сценарію Іда Нірмала і Заза Буадзе. Головну роль зіграла українська актриса Наталія Половинка. Як зізналася сама акторка, вони з її героїнею дуже схожі — вона теж співає, збирає фольклор. За словами Наталії, які також підтвердив і режисер стрічки, сценарій здебільшого писався саме під Половинку, її темперамент, типаж.
Мені близька ця роль. Я сильно втомлювалася під час зйомок, було морально важко. Але знімальний процес всіх нас згуртував,— зазначила Наталія Половинка.
Головну чоловічу роль виконав Богдан Бенюк. Подивившись фільм, важко навіть уявити іншого актора у цій ролі — наскільки глибоко і, в той же час, з таким гумором він її втілив. Хоч і не будемо спойлерити. А ось головного антагоніста зіграв актор Олександр Пожарський. Роль колишнього опера, продажної людини, яка прагне тільки влади і грошей — складна і глибока. Персонаж зі своєю внутрішньою трагедією, зі своїми демонами і переконаннями.
Творці з самого початку робили ставку на емоції і вразливість глядача. Історія, яка зачіпає за живе, перевертає свідомість і мимоволі змушує задуматися над роллю матері в житті людини, задуматися над роллю жінки у війні.
Інтелігентна жінка потрапляє у вир небезпечних подій на Донбасі і не просто бере участь в них, але виявляється головною бідою сепаратистів і навіть ставлеників Кремля. Виглядає це трохи награно і дивно, але, з іншого боку, це підкреслює мужність і сильний дух матері, яка готова на все заради дитини.
Преграсно спрацювали і другорядні персонажі, які ніби дзеркала головної героїні, підкреслюють її волю, життєву позицію і ситуацію. Жінка Соня, яка втратила сина, здавалося б, по інший бік моральної барикади, повна протилежність головної героїні. І тут творці показують Софію Павлівну незламною, душевною, ніби вище над усім, що відбувається, вище війни.
Єдине, що викликає подив — зображення мирних жителів, які проживали в окупованих населених пунктах. Постійно п`ють, принижені, в незрозумілому одязі, озлоблені на весь світ, що не мають ні своєї думки, ні права її висловити, які сприймають цю війну як даність. Невже саме так в 14-му сприймали жителів Донбасу? Невже так дивилися на переселенців, невже так до сих пір думають про тих, хто залишився там?
Читай також інтерв'ю з режисером Володимиром Лертом. Тобі буде цікаво.
ЧИТАЙ ТАКОЖ: