Кінознавці Довженко-центру створили добірку із документальних та художніх фільмів, які дозволять іноземцям зрозуміти нинішні трагічні події в Україні.
Добірку ТОП-20 під назвою To help understand what’s happening in Ukraine ("Щоб допомогти зрозуміти, що відбувається в Україні") також розповсюдило видання The Guardian.
Список стрічок виглядає так:
Драму "Кисневий голод" 1991 року зняв А.Дончик. Картина відноситься до соціальної теми та знята режисером на базі реальних подій, пережитих ним особисто. Старослужбовці регулярно знущаються над "духами". Серед них є один сміливець — рядовий Білик. Він вирішує розпочати боротьбу із системою і не дозволяє себе кривдити.
Проте старшині не вдається випросити у бійця імена дідів. Тоді він у всіх новоприбулих випитує подробиці знущань. Жоден новобранець не наважується розкрити імена кривдників. Старшина пропонує написати анонімно всі дані, але хитрий спосіб теж зазнає фіаско. Це стає відомо «дідам» і вони продовжують знущатися з молодих солдатів. Коли плани сержанта Котячого руйнуються, він вирішує, що зрадник Білик.
Чорнобиль — Хроніка важких тижнів (1987)14 травня 1986 року знімальна група виїхала на станцію і наступні 100 днів провела поряд із пожежниками, енергетиками, військовими, дозиметристами та атомниками, які ліквідували наслідки вибуху на ЧАЕС. Режисер та оператор фільму Володимир Шевченко розумів небезпеку, у якій перебував, і брав він додаткові дози радіації, закриваючи собою операторів.
Знятий на початку "перебудовної" епохи, він оголив труднощі побуту на птахофабриці. Цей фільм, який сильно відрізняється від тодішнього стандартного пропагандистського фільму, зображував глибоку соціальну кризу в радянському суспільстві.
Стіна (1988)Київські художники Ада Рибачук та Володимир Мельниченко понад десять років працювали над проектом Парку пам'яті на Байковій горі. Рибачук та Мельниченко створили Стіну пам'яті — серію монументальних авторських рельєфів розміром понад 2000 квадратних метрів, які представляли різні ключові історії. Ця стіна має стати центральним елементом Парку пам'яті — неоавангардистського твору мистецтва, який затіяли Рибачук та Мельниченко.
Однак на початку 1982 року місцева влада прийняла рішення припинити роботу над Стіною і залити бетоном у кілька сотень квадратних метрів готових рельєфів. Це рішення призвело до одного з наймасштабніших актів художньої цензури в СРСР. Фільм Ізраїлю Гольдштейна став першим публічним виступом для підтримки художників, які довго боролися за відновлення своєї багаторічної роботи.
Ідея фільму належить українському блогеру та фотографу Сергію Якименко.
Документальні кадри у хронологічній послідовності відновлюють події Майдану з листопада 2013 до лютого 2014 року.
Варта1, Львів, Україна (2015)Документальний фільм про діяльність руху "Автомайдан" — групи водіїв-активістів, які використовували цифровий радіоканал "Вартова 1" для нетривалого патрулювання вулиць Львова після поліції у відповідь на гнівні протести у лютому 2014 року.
Майдан (2014)Сюжет представляє хронологію подій Майдану, починаючи від мирних акцій та до нещадних кривавих боїв на вулицях міста. Це історія про повстання народу проти бандитського режиму президента.
Чорний зошит Майдану (2014)Величезний зразок спільного документального фільму групи студентів другого курсу, який відтворює напружені емоційні проблеми досвіду безпосередньої участі у революції.
Євромайдан. Чорновий монтаж (2014)Три місяці революції. Від обурених протестів до народного єднання. Від каструлі на голові до кийків та бронежилетів. Від ейфорії перемоги до оплакування загиблих із Небесної сотні. Революція як вибух пробудженої гідності, як ейфорія свободи, як біль розуміння ціни, як народження новітньої історії України.
Все палає (2014)Цей фільм показує універсальну схему певного роду повстань та протестів — тих, що закінчуються кровопролиттям. Спочатку благородне прагнення свободи стикається з чорними силами репресивної влади. Потім, після сум'яття та хаосу, праведний гнів людей змінюється чистою люттю. Після перших втрат з обох боків, незалежно від того, що ззовні виглядає чорним та білим, в епіцентрі битви грань між добром та злом починає стиратися. Зрештою — все палає.
Зима у вогні: боротьба України за свободу (2015)Картина описує всі події повстання у хронологічній послідовності очима очевидців. У фільм увійшли інтерв'ю з протестувальниками, відео прямо з місця подій, за якими видно, що, як і про кого думав український народ на самому початку Євромайдану, якими ідеями жив і на яке майбутнє сподівався.
Земля блакитна, ніби апельсин (2020)Фільм розповідає про сім'ю, яка живе у «червоній зоні» Донбасу, де воєнні дії продовжуються вже довгий час. Подолаючи щоденні травми існування у прифронтовій зоні, 36-річна Ганна сама виховує чотирьох дітей. Але, незважаючи на всі труднощі, ця родина дуже дружня та життєрадісна. Мама та діти мають багато захоплень, грають на різних музичних інструментах і навіть самостійно знімають фільми про своє життя під час війни.
Зошит війни (2020)Стрічка запрошує глядача у сюрреалістичну подорож на фронт війни з Росією — у химерне потойбічча, де панують закони, відмінні від звичайного світу. Інша поведінка, інші стосунки, інший гумор. Герої прокидаються і засинають, радіють і плачуть, знімають відео та завжди відчувають, що запис може закінчитися будь-якої миті.
Какофонія Донбасу (2018)Сюжет фільму розгортається у двох площинах. Перша — життя очима радянської пропаганди та Донбас як вітрина ідеології. Друге - життя реальне, приховане від зайвих поглядів. Життя обіцяє бути симфонією праці, радості та благополуччя, але виявилося обманом та маніпуляцією. Симфонія Донбасу перетворюється на какофонію.
Сильніше, ніж зброя (2019)"Сильніше, ніж зброя" — це українська історія, що обпалює серця. Згадуючи події та людей, які з часів Євромайдану до війни на Сході будують нову Україну.
Фільм показує еволюцію українських реалій від стихійної спроби захоплення Адміністрації Президента 1 грудня до кривавих боїв у руїнах донецького аеропорту. Він надасть глядачеві можливість наново відчути піднесення та розпач як майдану, так і війни на сході України.
Без явних ознак (2018)Історія жінки, яка повертається з війни. Розмовляючи з психологами, борючись із посттравматичним стресовим розладом і нападами паніки, вона щосили намагається повернутися до нормального життя.
Атлантида (2019)2025 рік. Сергій воював та повернувся додому, на схід України. Намагався знайти роботу, але всі підприємства закрилися, зона стала нежилою. Герой страждає від посттравматичного синдрому, дія відбувається на тлі екологічної катастрофи. Що зможе утримати там героя?
Донбас (2018)Донбас є авторським кінопроектом Сергія Лозниці, який відтворює на екрані тринадцять реальних історій, що відбулися на Сході України після 2014 року. Глядач занурюється в атмосферу хаосу та страху, що огорнула Донбас. Герої історії плавно переходять з одного епізоду до іншого, демонструючи, як війна вплинула на всі сфери життя. Глядачі стануть свідками справжнього весілля, яке відбувається під салют автоматних черг в окупованому Донецьку.
Кіборги. Герої не вмирають (2017)Вересень 2014 року, Донецький аеропорт. Українські військові четвертий місяць відбивають атаки супротивників, які прагнуть отримати одну з ключових точок для базування та перекидання військ. На двотижневе чергування сюди прибуває група молодих солдатів, зібраних із добровольців. Вони навчаються, беруть участь у боях, спілкуються один з одним та з місцевим психологом, намагаючись сформулювати своє ставлення до ситуації та людей.
Додому (2019)Татарин Мустафа зіткнувся з найстрашнішим горем для будь-якого батька — він застав смерть сина. Вбитий горем батько знаходить у собі сили та вирушає до української столиці, де проживає молодший брат покійного. Головний герой хоче, щоб син Алім повернувся додому до Криму, на батьківщину, яку вимушено залишив після подій 2014 року. Вони мають провести поховання Назиму на півострові відповідно до мусульманських традицій.
Нещодавно ми писали, що Ірина Білик присвятила окупантам вірш.
ЧИТАЙ ТАКОЖ: