Перша частина "Аватара" увірвалася до кінотеатрів тринадцять років тому. Проект режисера Джеймса Кемерона назавжди змінив ставлення світу до кіно, особливо для дев'ятирічної дитини. Цією дитиною була я. "Аватар" — перший фільм, який я подивилася в кінотеатрі. Усі з нетерпінням чекали на його продовження, в тому числі і я. Але чи варто шоу 13 років очікування? Я переглянула картину і готова поділитися враженнями.
"Шлях води" — це інтуїтивний досвід протягом усього тригодинного та 12-хвилинного хронометражу, і навіть після титрів тобі не захочеться йти. Фільму вдається перенести тебе назад у світ Пандори протягом першої хвилини, ніби ти ніколи не покидала його. В основному це пов'язано з шаленими візуальними ефектами, що не дивно. Перший фільм, як і раніше, вважається одним з кращих візуальних ефектів усіх часів, і сіквел нічим не відрізняється.
"Шлях води" захоплює дух, а світ Пандори живіший, ніж будь-коли. Я забула, що фільм був на 99 відсотків комп'ютерною графікою, доки не пішли титри.
Одна з найбільших проблем першого фільму полягала в тому, що хоча візуальні ефекти були шаленими, а побудова світу фантастичною, сюжет і сценарій були посередніми.
"Аватар: Шлях води" — це величезне покращення історії порівняно з першим фільмом, а шалений третій акт змусить тебе сидіти на краю сидіння та витирати піт з обличчя.
Не вдаючись у подробиці, мені сподобалося те, що цього разу в центрі історії опинилася сім'я, і те, як далеко вони зайдуть, щоб захистити один одного. Поява нових героїв – дітей Джейка та Нейтирі – є важливою частиною покращення історії. Протягом усього фільму ти знайомишся з кожним новим поповненням у клані Саллі і слідуєш за ними, оскільки вони мають подолати серйозні зміни у своєму житті. Кожен з них відрізняється своєю індивідуальністю та примхами. І незважаючи на те, що це нові персонажі, я прив'язалася до них майже без особливих зусиль.
"Шлях води" — це візуальна пригода із захоплюючою історією, і, як і в першому фільмі, ти не повинна упустити шанс побачити його на великому екрані в 3D.
ЧИТАЙ ТАКОЖ: