Потік вітчизняних театральних прем'єр у лютому практично вичерпається, проте театралам нудьгувати не доведеться. В останній місяць зими київський глядач зможе познайомитися з унікальними й просто цікавими постановками з найрізноманітніших куточків світу.
Червона шапочка - Un petit chaperon rouge
Chantier Théâtre, Франція
Гастролі 24 лютого
Усі пам'ятають стару казку Шарля Перро про дурненьку дівчинку, що відправилася з гостинцями до Бабусі й по дорозі зустріла Вовка. Французька трупа Chantier Théâtre, представляючи виставу «Червона шапочка», пропонує поглянути на цей своєрідний дитячий «трилер» із несподіваного боку.
Автор постановки й керівник Chantier Théâtre Флоранс Лаво услід за дідуганом Фройдом побачив у казці дивовижний танець кохання і смерті. Для дитини це, звісно, буде просто казка, але дорослий побачить дійство, що спаяло в одне ціле насильство і прихований еротизм, одвічне протистояння статей і приголомшливі за красою візуальні образи.
Вистава французької трупи цілком інтернаціональна, історія розказана без слів. Мова пантоміми, танцю, музики та відеоінсталяції буде зрозуміла кожному. У 2006 році Chantier Théâtre за виставу «Червона Шапочка» отримав театральну премію Moliere Jeune Public.
Поки мама не прийшла
Київський академічний Молодий театр
Прем'єра 12 лютого
День похорону улюбленої бабусі став для Симона просто катастрофою. Щоб попрощатися з дорогою покійною, йому довелося повернутися додому до матері, яку він ненавидить. Там же він зустрічає і своє перше кохання, Анну, яка чекала на нього десять років і тепер вимагає з нею одружитися, причому прямо цього ж жалобного дня... А на довершення всіх неприємностей Симон примудрився розбити вщент урну з прахом бабусі!
Молодий театр досить давно і плідно співпрацює з Французьким культурним центром. Саме у стінах цього театру щорічно проходять заходи в рамках фестивалю «Французька весна». Логічним продовженням цієї співпраці стало створення спільного проекту «Поки мама не прийшла» за п'єсою популярного у Франції молодого драматурга Ремі де Воса «Поки смерть не розлучить нас».
Чорну комедію за участю українських акторів запросили поставити на сцені театру відомого французького режисера Крістофа Фьотріє. Вистава, за словами режисера, намагається відповісти на цілу низку важливих питань: «Чи існує любов?», «Де вона?» і «Про що ми говоримо, коли говоримо про любов».
Країна тіней - Shadowland
Театр тіней Pilobolus, США
Гастролі 23 лютого - 26 лютого
Маленька дівчинка живе у фантастичній Країні Тіней в оточенні невинних образів. Але час іде, дитя росте, стає молодою жінкою, й на зміну милим звіряткам приходять уже «дорослі» та еротичні образи. Ірраціональну історію дорослішання жінки у мріях, образах і асоціаціях представляє американський Театр тіней Pilobolus.
Нічого подібного київський глядач іще не бачив. Театр тіней Pilobolus, створений кількома аматорами-танцюристами в 1971 році, на сьогоднішній день є однією з найбільш інноваційних театрально-танцювальних груп світу. Саме цей театр ілюструє номінації на урочистій церемонії вручення премії «Оскар» і отримує безліч різноманітних театральних премій, збирає аншлаги й захоплені відгуки критиків.
А секрет усього - приголомшливі можливості людського тіла на межі неможливого й безмежна фантазія, яку демонструють артисти. Як і інші роботи театру, вистава Shadowland створена із суміші міміки, гімнастики, сучасного танцю, японського мистецтва костюмування «дзентай» та театру тіней. Фантастичні тіні, що створюються на пересувних полотнах у декількох рівнях, вражають багатством уяви. Не пропустіть, це справді унікальне мультимедійне видовище!
Директор театру
Театральне агентство «Арт-Партнер XXI», Росія
Гастролі 17 лютого
Цей бедлам твориться у трупі напередодні прем'єри. Дві прими скандалять, музиканти мріють перебратися з оркестрової ями на сцену, а двоє запрошених композиторів - Моцарт і Сальєрі - все ніяк не можуть поділити пальму першості. Нещасного директора театру настільки дістали, що він сам уже готовий піднести отруту двом геніям...
Неймовірно складне завдання стояло перед режисером Дмитром Бертманом - поєднати практично несумісні речі. Пушкінську трагедію «Моцарт і Сальєрі» та комічну оперу Моцарта «Директор Театру», драматичне та оперне мистецтво. Але відомий російський «провокатор», який не раз шокував публіку епатажними експериментами, вкотре блискуче впорався із завданням, легко руйнуючи усталені штампи «жертва» і «злочинець» в історії Моцарта і Сальєрі.
На думку режисера, «Пушкін задавався питанням: чи сумісні геній і злодійство? Мені здається, що, на жаль, це сумісно, і в нашій постановці стверджується думка про те, що в кожній людині є щось і від Моцарта, і від Сальєрі». Щоб підкреслити цю думку, режисер вивів на сцену виконавців головних ролей - Ігоря Костолевського й Михайла Філіппова - одночасно кожного і в ролі Моцарта, і Сальєрі!
Різноманітних сюрпризів і несподіванок у цій яскравій та комічній виставі на межі буфонади - сила-силенна. Він настільки вибивається з ряду типових антреприз, що Ігор Костолевський переміг власне упередження й уперше вийшов на сцену в такому проекті.
Дворянське гніздо
Московський Художній театр, Росія
Гастролі 14 лютого
Переживши зраду дружини й розчарувавшись у житті, Федір Лаврецький повертається в рідні місця з-за кордону. Зустріч із юною й чистою Лізою дарує Федору велике кохання і надію знову знайти людське щастя. Щирість почуттів, істинна чистота помислів, високі стосунки... Здавалося б - щастя зовсім поруч.
Легендарний МХАТ ім. А. Чехова покаже на київській сцені одну зі своїх останніх робіт - виставу «Дворянське гніздо» за мотивами роману Івана Тургенєва. З усіх можливих сюжетних ліній роману режисер Марія Бруснікіна, яка здійснила постановку, зупинилася на темі любовного трикутника. Як вона сказала в одному з інтерв'ю: «Мені здається, що в усі часи, незважаючи на те, що діється навколо, люди живуть одними й тими самими почуттями, одними й тими ж мріями».
За задумом режисера, акторам доводиться не лише грати своїх персонажів, але й одразу ж коментувати їхні вчинки та почуття. Позбавившись від історичних подробиць, вистава ніби літає поза часом і простором. У головній ролі сяє зірка російського кіно Дмитро Дюжев, який, як виявилося, здатний грати не лише в «Бригади» і «Жмурки», але й у серйозних драматичних постановках. Вистава напевно сподобається глядачам, що скучили за вічною класикою, справжніми пристрастями та якісно поставленими красивими історіями.