Граємо Чонкіна

Майже анекдотична історія приключилася в селі Красноє. Охороняти літак, що зробив змушену посадку біля села, поставили рядового Івана Чонкіна. З початком війни, командування благополучно забуває про літак і рядового. А Ваня не тільки охороняв літак, але й любов крутив з місцевою "поштаркою" Нюркой. І щоб зручніше було охороняти від зазіхань хазяйновитих колгоспників, перетягує він літак на ділянку коханої. Після доносу пильного сусіда в НКВД, в село прибуває загін для боротьби з "бандою Чонкіна", що захопила літак…

Сатиричний роман Володимира Войновича "Життя й пригоди солдата Івана Чонкіна" послужив основою для своєрідного творчого експерименту за назвою "Граємо Чонкіна". Це режисерський дебют відразу двох провідних акторів театру Олександра Кобзаря й Андрія Самініна, що створили постановку у вигляді захоплюючої гри в безглузду ситуацію з низкою яскравих персонажів.
"Ми, звичайно ж, читали цей роман в 80-і роки. Коли він вийшов в "Юності", я пам’ятаю, що їм зачитувався. І коли Сашко запропонував: а що якщо дати артистам такі яскраві роботи, щоб вони були іскристі, щоб артистів приваблювала робота з образом, гра з перевтіленням з одного образа в інший, — ми зупинилися на "Чонкінє" як на самому підходящому матеріалі для того, щоб розгорнутися можна було б по акторські" — розповідає Андрій Самінін.