Дон Кіхот. 1938 рік

В основі спектаклю п'єса "Дон Кіхот" Михайла Булгакова, уривки з інших його п'єс, а також фрагменти щоденників, листування, спогадів Михайла Булгакова і Олени Булгакової, матеріали радянської і світової політичної і художньої хроніки 1938 року.

Цей спектакль - як якась паралель, проведена між двома особистостями: героєм п'єси Михайла Булгакова - Дон Кіхотом - і самим письменником, які жили в різні століття. Але долі, однак, їх схожі і тісно переплетені. Чи вважаєте ви, що людина, яка мандрує по світу не в пошуках насолод, а в пошуках тернів, божевільно і бездіяльно витрачає час?

Люди вибирають різні шляхи. Одні, спотикаючись, тягнуться по дорозі пихатості, інші повзуть по стежці принизливої ​​лестощів, інші пробираються по дорозі лицемірства і обману. Дон Кіхот йшов по крутій дорозі рицарства, зневажаючи земні блага... але не честь! За кого він мстився, вступаючи в бій з велетнями, які всіх так дратували? Він заступався за слабких і скривджених! Якщо бачив де-небудь зло, йшов на смертельну сутичку, щоб перемогти чудовиськ злості і злочинів!

Його мета світла - всім зробити добро і нікому не заподіяти зла.
"Якщо б мене визнали божевільним лицарі, я був би ображений до глибини душі, але ваші слова я не ставлю ні в гріш, вони мені здаються смішними!" - говорив Дон Кіхот.

Все це переживав і Михайло Булгаков. Тільки набагато пізніше і в інших форматах життя і долі людини і митця:

"Я пишу життя. Назовні вся ганьба її. Весь мертвущий холод. Весь заплутаний дрібницями світ. Я письменник містичний. Я докладаю великі зусилля, щоб стати безпристрасно над червоними і білими.

Я не можу... Підлабузницькі п'єси... людям без потреби... Вони - як коту штани, як собаці бюстгальтер ... "

Боротьба за справедливість, за ідею, волелюбність і непокорство - риси, що належать сильним людям, яких не можна залякати.