Жінка з минулого
Він і вона прожили разом двадцять років. У них щасливий шлюб, дорослий син, у перспективі – переселення за океан і великі плани на майбутнє. Зненацька з'являється третя – жінка, якій він багато років тому присягався у вічному коханні. Вона чомусь абсолютно впевнена, що він покине дружину й піде за нею. Він спершу сумнівається, але що далі, то більше впевнений у тому, що зрештою все так і буде. На цій простій мелодраматичній основі Дмитро Богомазов будує повноцінне абсурдне дійство. Герої вистави – діти візуальної епохи, які намагаються розібратися з метаморфозами тіла в просторі. Відеопроекція спальні, передпокою та кухні замість звичних декорацій – найпростіший ключ до існування кількох реальностей. Портрет, викладений, як мозаїка, з осколків,– фрагментарна свідомість героїв, нездатна охопити такий же фрагментарний, що на очах втрачає свою цілісність, світ. Ця постановка одержала торік одразу дві премії «Київська пектораль»: у номінаціях «Краща вистава камерного театру» і «Краща режисура».
Коментарі