Торговці гумою
Звичайно, займатися любов'ю у презервативі безпечно, ось тільки як бути зі всією повнотою відчуттів. Хтось все життя проходить, упакований в презерватив, а хтось готовий ризикнути і жити повним життям, незважаючи на можливу небезпеку. На жаль, герої цієї історії йдуть по життю, максимально захищаючись від можливих ризиків або, інакше кажучи, одягнувши на себе з головою той самий презерватив. "Ах, якщо б тільки можна було жити так, як дивляться кіно, сидіти собі в сторонці, дивитися, як перед тобою рухається життя на освітленому полотні, всі ці пристрасті, любовні історії, катастрофи, складнощі, – все метушиться і проходить перед твоїми очима, не зачіпаючи тебе, а ти, в темряві, сплативши всього декілька фунтів, сидиш собі в кріслі з шоколадкою в роті і дивишся, тільки дивишся..." - ось їх життєва позиція. Їх троє і ніхто з них не готовий ради любові ризикнути своєю "захищеністю" і відкритися повністю для іншої людини. Аптекарку Белу по суті цікавить тільки фінансова сторона можливого браку. Муніципальний службовець Іоханан Цингербай відчайдушно чіпляється за свій банківський рахунок, на якому зібралася невелика сума грошей і там же пролежить все його життя. І вже зовсім незрозуміло, що стукнуло в голову татусеві, але Шмуель Спроль отримав від нього у спадок величезну партію презервативів, яку і намагається продати гуртом на протязі всього життя. Ізраїльський драматург і режисер Ханох Лєвін пройшов довгий шлях. Від повного неприйняття через сатиричне зображення вдач і цинічного відношення до ізраїльських реалій до всенародної любові і прижиттєвого визнання класиком літератури. Його історії наповнені специфічним гумором, але кожна несе в собі глибокий сенс, спонукаючи ще раз задуматися про власне життя. Його герої відчайдушно хочуть простого людського щастя – "Мені терміново потрібно бути щасливим. Щодня з ранку до вечора я шукаю. Шукаю, шукаю і шукаю! Я звихнуся! Скільки часу можна так шукати?" І на жаль, вони готові тільки брати, а ось віддавати... "Ви сердитеся, що у мене немає великодушності? Ви сердитеся, що я не умію давати? Хай дають ті, у кого є. У мене немає. А якщо і є – чому я повинен давати?" - ось так і залишається Іоханан Цингербай самотнім на все життя.
Коментарі