Мій бідний Марат
Троє п'ятнадцятирічних підлітків зустрічаються у блокадному Ленінграді. Крізь зворушливу турботу один про одного пробивається поки що боязке відчуття любові. І сама Ліка не знає, кого більше любить, чи то Марата, який піклувався про неї у найстрашніший голод, або Леонідіка, який пізніше прибився до них вмираючим і викликає гостре відчуття жалості і щімкої любові. Ще двічі зустрінуться герої - у 1946 і 1959 роках, щоб вирішити це складне любовне рівняння, адже, як відомо три на два не ділиться... Ніби класичний трикутник, але якось все глибше і чистіше в цій історії, чим ми звикли бачити. Любов і жалість як супутнє відчуття, а навколо палає війна, і всі відчуття загострюються до неможливості. Одна з кращих історій любові на сцені вражає тонким ліризмом, чистотою відносин і тонким психологізмом заплутаних людських відносин. П'єса написана класиком радянської драматургії Олексієм Арбузовим і давно отримала заслужену любов глядачів.
Коментарі