Дизель: Ми на десять кроків попереду моди - інтерв'ю

Гітарист Green Gray про "захованих" альбомах, дабстеп, і мінливою музичної моді.

Антон Короїд
Антон Короїд
журналіст afisha.tochka.net
4 серпня 2012, 15:25
Афіша
© Лідія Тропман

 

З Дизелем ми зустрілися в останній день рок-тижня на фестивалі Summer sound в Грибівці, на якому музикант обіймає посаду директора.

Відразу після саундчеку своєї групи гітарист і засновник Green Gray відповів на наші запитання про життя та музику. Наша розслаблена бесіда на пляжі перервалася тільки через гуркіт чергового гурту, якиц почав настройку звуку.

Але до цього Дизель разповів afisha.tochka.net про своє ставлення до піару, нових носіях та концерт Green Gray з оркестром.

________________________________________________________________________________

 

У дискографії Green Gray три оригінальних альбому, а потім - збірник Greatest Hits, в той час як Queen, наприклад, випустили 7 альбомів, а вже потім - Greatest Hits.

А у нас одні хіти в альбомах (сміється). Насправді до Greatest Hits у нас було чотири альбоми. Ну і, чесно кажучи, наша позиція щодо написання альбомів - жодного хіта в топку. Тобто якщо пісня не хіт - ми її не випускаємо. Зараз ось в мене з Муріком лежать два альбоми захованих, ось уже три роки ми не знаємо, що з ними робити, в якому форматі їх випускати. Просто випустити для того, щоб ми знову поговорили про ці альбоми, сенсу немає.

Якщо говорити про якісь пісні Green Gray і взагалі про Green Gray формату 90-х - таким, як гурт бачать зараз, то там досить хітів. І ми можемо грати їх до пізнього вечора, до кінця життя. Але хочеться змінити ставлення до Green Gray.

Ось ми зробили альбом в стилі дабстеп - дуже жорсткий. Ми поєднали харкор і дабстеп. Тепер ми думаємо, як донести нашу музику до нашого слухача. Просто подарувати її ми не хочемо.

Свого часу Green Gray були дуже актуальною музикою. Ви ловили все віяння моди і були на півкроку попереду інших. У вас збереглося це чуття?

Ми на десять кроків попереду моди. Просто мода так довго за нами розвивається, що тільки-тільки зараз стали модними пісні, які ми писали, припустимо, десять років тому. І ми розуміємо, що якщо зараз ми вийдемо з дабстепом, це буде вже не так вже актуально.

 

 

Ну, от зараз, наприклад, виходить новий альбом Muse, в якому обов'язково буде дабстеп.

Ось у нас уже три роки цей альбом. Інша справа, що якщо ми його викинемо в інтернет, він просто "булькне". Тобто ми зараз шукаємо форму носія, на якому ми зможемо випустити свій альбом. Це перше. По-друге, зараз ми вже розуміємо, що просто так аби писати, аби піаритися, аби знімати кліпи - в цьому вже немає сенсу ніякого. У нас є достатня кількість концертів. Завдяки інтернету наше співтовариство знає, де ми виступаємо в той, чи інший момент. Нам не потрібно робити велику національну рекламу для того, щоб сказати, що ми будемо виступати там-то, або там-то. Тому нам не так сильно потрібні ці традиційні форми подачі нашої інформації.

 

Розкажи про концерт групи Green Gray з оркестром.

Це дуже дорогі акції, вони стоять десятки тисяч доларів.

Ти маєшь на увазі один такий концерт?

Саме один концерт. Для чого це робилося? Просто ми з Муріком кайфували. Хотілося пограти в аранжуваннях клавішних, як я це називаю. Ну, тобто барабани, бас-гітара і оркестр.

До речі, у нас записаний цілий альбом взагалі в академічних аранжуваннях, на якому аранжуваннями займалися музиканти, що пишуть для Національного симфонічного оркестру. Там все базується не на ритм-секції. Наприклад я в одній пісні 36 тактів мовчу, потім граю "бллеее" (Дизель робить характерний жест, імітує гру на гітарі), потім ще 36 тактів мовчу. Ось така аранжування, що дуже нас Прикололо. Ми були першою групою, яка грала в оперному театрі.

Мені здалося, що цей концерт з оркестром звучав дуже "традиційно".

В альбомі "Дві епохи" взагалі не наші аранжування. Там пісні "Мазафака", або "Депресивний листопад" взагалі неможливо впізнати - крім тональності, тексту Муріка і мелодійної фактури все інше там зовсім інше.

 

 

Розкажи про свою головну гітару, як вона в тебе з'явилася?

Всі музиканти цієї країни знають, що це найкраща гітара в країні.

Ти про цей бордовий Gibson?

Саме цей Gibson. Все зараз собі купують такі гітари того ж кольору. Але кожен з них на таких як зараз саундчеках (підвищує голос, тому що на головній сцені фестивалю починається черговий саундчек) підходить і не розуміє, чому мій Gibson звучить, а решта - трохи гірше звучать.

Це ж Gibson Les Paul Custom Shop?

Так, але це не зовсім. Це остання версія Gibson Custom Shop 1981 року, коли вони робилися вручну. З 1982 року вони стали випускатися серійно. Мені цю гітару привезли з-за кордону.

 


  • Підпишіться на нашу сторінку "Афіша Києва" в facebook! Ви не пропустите наші кращі публікаціі, а також отримаєте доступ до безлічі розіграшів, конкурсів, розваг та ексклюзивної інформації.

 

Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!


Коментарі

символів 999