Суддя проекту "Пекельна кухня-3", який навесні стартує на каналі "1 +1", кілька тижнів мешкає в українській столиці, де встигає не тільки строго оцінювати учасників третього сезону шоу, але й гуляти по Києву. Про улюблені місця української столиці, свої перші ресторанні рецензії, а також різницю між українськими та російськими учасниками та інше Дарина розповіла нам в інтерв'ю.
Дашо, ви встигли побувати в ролі судді російської «Пекельної кухні». Є різниця між учасниками двох країн?
Не в образу буде сказано Росії, я для себе постійно порівнюю учасників, і українські, на мою думку, сильніше. Чому так? Мені здається, Україна розташована ближче до Європи територіально, відповідно і стандарти ближче. А от якщо брати людей з провінції, нічого не бачу поганого в цьому слові, різниця для Росії просто величезна. Що говорити, адже у нас в Росії учасники казали: ми ніколи не бачили п'ятьох видів зеленого салату, оскільки в наш регіон завозиться тільки один. А от учасники, які приїхали з різних міст України, почуваються в цьому плані нормально. Я навіть не замислююся, хто і звідки - вони на одному рівні. А в Росії було видно, що учасники з Пітера і Москви значно впевненіші.
Що за якості учасникам потрібно виробити в собі, щоб перемогти на проекті?
У даному випадку російським учасникам я прямо говорила, що потрібно читати, слухати, шукати. Тут бачу, команда більш підготовлена, і потрібно розкритися, розпружитися, почати творити. Конкурси - це творчість, але от вечері - тест на вміння зібратися, контактувати, думати не тільки про себе, а ще про гостей, товаришів. Дійдуть до фіналу ті, хто зможе подолати цей пресинг.
Дашо, розкажіть, у яких закладах столиці встигли побувати?
Я принципово ходжу в ресторани винятково Сергія Гусовського - вони мені подобаються так само, як і він сам (сміється). Я якось задоволена ними. У мене поки вузьке коло відвідувань.
Напевно ви зупинилися в одному готелі з Арамом Мнацакановим?
Я живу в квартирі, оскільки для мене це принциповий момент. Взагалі не розумію Арама, який так легко погодився на готель, можливо, йому простіше, адже він чоловік. Для мене це було б гірше Пекельної кухні, навіть якщо готель був би шестизірковим! (сміється) Я люблю квартири і неймовірно рада, що живу в центрі міста, та ще й у старому будинку. Важливо почуватися повноцінним мешканцем міста, який може прийти додому, подивитися телевізор, повалятися на дивані, послухати музику, приготувати повноцінну вечерю, попити кави. Для мене насолода жити повноцінним міським життям.
А чим зайняте ваше позаефірне дозвілля?
Оскільки я продовжую працювати для Москви, у вільний час від зйомок - виходжу в прямі ефіри на радіо (у Даші є своя програма - авт.), Також пишу замітки для «Коммерсанта». Звичайно, я встигаю гуляти по центру. Мені шалено подобається Київ! Можу сказати, встигла закохатись у ваше місто!
Чи часто готуєте собі?
Я готую добре. У Москві готую багато, оскільки у мене сім'я, діти. Зрозуміло, готую, коли приходять гості. А тут у мене канікули. Я взагалі в Києві стала їсти менше.
А хто вам обіцяв екскурсії по місту: Арам чи Сергій?
Гусовський обіцяв і вже дотримався слова. Арам також обіцяв показати цікаві місця, але справа в тому, що я страшенно люблю ходити по місту сама. Для мене важливо зануритися в атмосферу і розчинитися в ній. Але найпопулярніші місця, такі як Андріївський узвіз, Софіївський та Михайлівський собори, Лавра - я встигла відвідати.
Є бажання подивитися інші українські міста?
Мрію потрапити у Львів і Одесу - багато хто говорив, що це обов'язково, навіть у гастрономічному плані. У Львові, наприклад, я не була взагалі, а Одесу відвідувала тільки в ранньому дитинстві. Сподіваюся, що під час наступних візитів в Україну я все встигну подивитися.
Рідні збираються вас відвідати в Києві?
Швидше я до них полечу побачитися, ніж вони, але діти рвуться до мене. Вони хочуть побачити Київ, тому не виключено, що наступного разу приїдуть.
Дашо, а розкажіть, як так вийшло, що театральний критик став займатися ресторанами?
Поки я вчилася, мені перестав бути цікавим театр, хотілося працювати в журналі або газеті. Так вийшло, що я опинилася в «Комерсанті», який тільки переходив на щоденний випуск. У цьому виданні можна було вибрати рубрику, і я вирішила, що ресторанна критика - це щось нове і захопливе, тому одразу погодилася. Відзначу, що нічого подібного не було на той час (1992 рік - прим. авт.) Навіть у всьому СНД, не тільки в Росії. Тим більше, що рубрика робилася за стандартами західної преси. Я вирішила, раз нове, то я буду перша в цьому напрямку. Ось так відтоді я веду рубрику - нічого не змінювалося за двадцять років!
- Підпишіться на сторінку tochka.net в facebook! Ви не пропустите наші найкращі публікації, а також отримаєте доступ до безлічі розіграшів, конкурсів, розваг і ексклюзивної інформації.
Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!
Коментарі