На останні дні Одеського кінофестивалю припадають найбільш інтригуючі прем'єри. Вчора тут показали дві нові картини міжнародного конкурсу, одна з яких "Мустанг" Гамза Ергювен - явний фаворит Гран-прі. Програму українського повного метра закрила документальна історія про поета і художника-сюрреаліста Вагріча Бахчаняна, а в позаконкурсній програмі глядачів чекали дві відверті історії - "Курт Кобейн: Чортів монтаж" Бретта Моргена і "Любов" Гаспара Ное.
ЧИТАЙ ТАКОЖ:
Як відомо, Гран-прі Одеського кінофестивалю визначається шляхом глядацького голосування. Таким чином, Золотого Дюка вручають фільму, який знайшов відгук у серцях і умах глядачів, і в останні роки таким фільмом незмінно була картина з елементами комедії. На нинішньому ОМКФ в міжнародній програмі комедій, як не дивно, немає. Розрахунок організаторів, або тенденція кінематографістів, але до вчорашнього дня в насиченій програмі визначити фаворита було надзвичайно складно.
Картина, на яку ставимо ми - турецька копродукція "Мутсанг" жінки-режисера Гамза Ерюгве. У центрі сюжету п'ятеро сестер-підлітків. Після смерті батьків дівчата живуть в селі на півночі Туреччини з консервативними бабусею і дядьком. Після безневинних ігор з хлопцями-однокласниками, за виховання "розпущених" дівчат беруться їх родичі: будинок стає в'язницею, школу замінюють уроки домашнього господарства, починаються приготування до примусових весіль. Але життєлюбні дівчата не збираються миритися з такою неволею.
Прониклива історія, розказана наймолодшою з сестер, малює картину застарілого патріархального суспільства Туреччини. Бунт проти вікових традицій тут відображений в метафоричному назві "Мустанг" - дикий неприручений кінь. Краса і меланхолійність картини віддалено нагадує поетичні кіно Софії Копполи "Незайманки-самогубці". Разом з тим фільм не позбавлений необхідного східного колориту. Торкаючись непростої теми, режисер делікатно залишає недомовленими деякі жорстокі деталі історії, створивши загадковість навколо волелюбних сестер.
Слідом за "Мустангом" глядачам показали ізраїльську драму "Людина в стіні". Картина Євгена Румана не претендує запам'ятатися гостям фестивалю. Історія починається зі зникнення головного героя Рамі під час прогулянки з псом. Подальша ніч розтягнеться на довге очікування і спроби дружини Рамі, Шир, зрозуміти причину його зникнення. Поділена на короткі новели, картина покликана вивести на чисту воду цей, здавалося б, ідеальний союз. Примітна тут всього лише манера зйомки - кожна з новел знята одним кадром без монтажних склейок. В цілому "Людину в стіні" не рятує навіть фінал, який засмучує ще більше, ніж його чекання.
В українській секції тим часом журі буде складно визначиться. Програма з шести картин склалася в гідне змагання, завершенням котрого став вчорашній показ документальної картини "Вагрич і чорний квадрат" про першого художника-концептуаліста СРСР, вірменського харків'янина Вагрича Бахчаняна. Вперше показана на київському фестивалі Docu Days вже тоді картина отримала схвальні відгуки. Позбавлений будь-якого пафосу і хвалебних од, фільм створений з оглядкою на творчість самого Вагричаа - в мінімалістичному абсурдистського стилі з органічним вкрапленням колажів і каламбурів. Режисер картини Андрій Загданський досліджує карикатури, абсурдні сценки, пародії Вагріч щоб виявити суть минулого і сьогодення, а іноді і майбутнього.
У позаконкурсній програмі гостей ОМКФ чекали дві гучні прем'єри, що приїхали в Одесу з Берлінського і Каннського кінофестивалю. "Курт Кобейн: Чортів монтаж" - документальна історія про лідера групи Nirvana. У стрічці зібрані раніше неопубліковані записи Кобейна, багато домашнього відео, коментарі друзів і родичів, невидані малюнки і записи Курта, інтерв'ю і навіть анімація.
Режисер картини Бретт Морген зробив фільм у стилі Кобейна - він смішний і сумний, сповнений злості і потоку свідомості. "Чортів монтаж" пропонує особисто заглянути у свідомість Курта-художника, від перших творчих спонукань і до поступового спуску по героїнової спіралі вниз.
Останній сеанс вчорашнього фестивального дня припав на північ. Гостям ОМКФ показали найскандальніший фільм останнього Каннського кінофестивалю - 3D порно-драму "Любов" Гаспара Ное. Провокатор Ное зняв чергове відверте кіно. Цього разу в центрі сюжету - любов, як генетична потреба, хвороба і наркотик. Головний герой Мерфі прокидається в сімейному ліжку поряд з худорлявою блондинкою Омі, його подружкою і за сумісництвом матір'ю його дитини на ім'я Гаспар. Хлопець живе в наркотичному угарі до того ж любить свою колишню дівчину Електру. І саме в цей момент йому телефонує плаче матір Електри, щоб повідомити, що та безслідно зникла кілька місяців тому.
За провокативною темою фільму з безліччю еротичних елементів, майстерно прихована будь яка відсутність емоційної складової, інтриги від чуттєвої близькості. Герої "Любові" позбавлені харизми, досвід 3D не несе запланованої концентрованої тілесності. Картинку лише злегка рятує операторська робота Бенуа Дебі. Але в цілому, фільм, на жаль, не представляє нічого крім беззмістовного секс-тріп.
Подробиці фестивального тижня читайте на tochka.net, а також дивіться в сюжетах телеканалу "Україна", що висвітлює головні події ОМКФ.
Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!
Коментарі