Х'ю Лорі в Києві. Лікаря викликали? - звіт та фото з концерту

afisha.tochka.net лікувала душу зіткненням зі справжньою музикою від Х'ю Лорі та The Copper Bottom Band.

Настасья Пустова
автор afisha.tochka.net
21 червня 2012, 17:09
Звіти
© УНІАН

 

Учора до Києва приїжджав заслужений медпрацівник усіх телесеріалів - Х'ю Лорі. І хоча прилетів він у новому для більшості українських шанувальників амплуа, але все з тією ж метою - лікувати душі, тільки цього разу не сарказмом, а музикою.

Блюзовий альбом британського актора Х'ю Лорі Let Them Talk, що вийшов 2011-го року, викликав у багатьох суперечливі почуття. Платівка вийшла такою спокійною, прилизаною, якісною до нудоти, що, попри загальну любов до актора, вона здалася спробою чергової знаменитості влізти туди, куди не треба.

Сам же містер Лорі далекий від ілюзій з приводу своїх музичних талантів. Почавши концерт з вибачень за британського футболіста Руні й компліментів грі української збірної, він перейшов до найголовнішого: дав зрозуміти, що ми прийшли слухати блюз у виконанні прекрасної The Copper Bottom Band, а він тут так, пожартувати й підспівати як уміє.

"This is the Rolls-Royce, and I'm just the Spirit of Extasy on the front", - сказав він, показуючи на бенд. "Ось це - Роллс-ройс, а я тільки "дух екстазу" (фігурка, що прикрашає машини цієї марки) на капоті". Все так. Уже за півгодини мало хто пам'ятав, що прийшов подивитися на доктора Хауса з телевізора - всі були поглинені густим, якісним до непристойності блюзовим звуком і чудово поставленою виставою, до якої містер Лорі був органічним доповненням, але не більше.

Актор з дитинства захопився блюзовою музикою. Дух Нового Орлеана з його прокуреними шинками, біль приниженого й ображеного народу - яким чином ця естетика зачепила довготелесого британського підлітка, він і сам не зрозумів. Але відтоді блюз став його любов'ю, й саме цією любов'ю він приїхав із нами ділитися. З усіх сил намагаючись зацікавити публіку музикою й відволікти від себе, перед кожною піснею Х'ю розповідав її історію, називав імена блюзових богів, які так багато означають для нього, й так мало відомі тут: Lead Belly, Skip James, Lightnin 'Hopkins, Bo Diddley , Muddy Waters, Albert Ammons, Roosevelt Sykes, Leroy Carr, Jelly Roll Morton, Champion Jack Dupree, Tuts Washington, Willie "The Lion" Smith, Professor Longhair, Allen Toussaint, Dr John ...

Цілком розуміючи, що він - чужинець у цій музиці, Лорі не намагався бути тим, ким він не народився, й весело грав роль весільного генерала. Його гугнявий, цілком стерпний вокал на тлі блюзових мотивів і потужного голосу чорношкірої співачки кумедно виділявся своєю рівною, надто вже благополучною британською білизною. Ніякого тобі рабського минулого та прокурених шинків, суцільна "вівсянка, сер". Беручи гітару в руки, він ніби виправдовувався: "Насправді я не знаю, що це за штука. Мені сподобався її вигляд, і я прихопив її з собою".

Окремої згадки варті музиканти The Copper Bottom Band (чесно витратили добру годину на пошуки імен музикантів The Copper Bottom Band, але безрезультатно, й залишається тільки спробувати розрізнити всі їхні імена на відео нижче). Команду абсолютно незаслужено не представили на жодному плакаті й у жодному анонсі концерту. Дивитися, як вони грають - одне задоволення, чути їх наживо - свято для вух. Майстерні аранжування наша публіка мало могла оцінити, оскільки слабко знайома з оригіналами зіграних композицій, але вже на Unchain My Heart Джо Кокера всі зрозуміли, з ким мають справу. Спочатку клавішна блюзова композиція, раптово зіграна струнним тріо з двох гітар і контрабаса, викликала бурю овацій, які на 90% належали зовсім не Х'ю, який більше пустував, а контрабасисту, який творив із інструментом неймовірне. Кожен будучи безперечно талановитим музикантом, разом вони представляють цілісний одухотворений організм, стежити за кожним рухом якого - майже містичний досвід.

Це було справжнє свято професіоналізму, таланту і щирої любові до музики хороших сумних темношкірих хлопців з нелегкою долею. Любите ви блюз чи ні, встояти перед харизмою музикантів, жартами й ламаною грацією містера Лорі, густим як мед вокалом чорношкірої вокалістки та прекрасними аранжуваннями легендарних композицій просто неможливо. Це була справжня музика від справжніх музикантів, а будь-яке зіткнення зі справжнім лікує душу. Тож дякуємо, лікарю, ми вийшли від вас і здоровішими, і кращими, і щасливішими.

 

 

  • Підпишіться на нашу сторінку "Афіша Києва" в facebook! Ви не пропустите наші найкращі публікації, а також отримаєте доступ до безлічі розіграшів, конкурсів, розваг та ексклюзивної інформації.


Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!


Коментарі (7)

символів 999
  • Стас 9 років тому

    Этот абзац - бред сивой кобылы:

    "Пластинка получилась такой спокойной, прилизанной, качественной до скуки, что, несмотря на всеобщую любовь к актеру, она показалась попыткой очередной знаменитости влезть туда, куда не надо."

    Прокоментувати Мені подобається
  • Гость 9 років тому

    "несмотря на всеобщую любовь к актеру, она показалась попыткой очередной знаменитости влезть туда, куда не надо."

    Не надо ляля. Альбом шикарен без всяких скидок на личность автора - в наше время и так очень редко можно услышать классный блюз с приятным вокалом.

    Прокоментувати Мені подобається
    • Nastasia 9 років тому

      что значит "не надо ляля"? я не претендую на истину, это мое впечатление, потому там написано "показалась", а не "является". а вы вот грубоваты, как по мне.

      Прокоментувати Мені подобається
  • Гость 9 років тому

    Статья понравилась, исполнение нет. Это же касается остальных его песен.

    Прокоментувати Мені подобається
  • Гость 9 років тому

    редкость в онлайн-журналистике: качественный, хотя и короткий, отчет с концерта. спасибо, читать было приятно.

    Прокоментувати Мені подобається
  • Гость 9 років тому

    чудесный концерт был! вы написали очень правильный отзыв, у меня был такой же восторг и от бэнда, и от этого густого обволакивающего тебя звука и от атмосферы, и от того профессионализма, который чувствовался ну буквально во всем! Добавлю еще восторга по поводу Хью - все же без него это было бы не то шоу. Нереально классный чувак, во всем, что делает. Хотелось вчера выпить с ним виски :)

    Прокоментувати Мені подобається
  • Елена Емельяненко 9 років тому

    Jay Bellerose (drums), Kevin Breit (guitars), Vincent Henry (horns), Jean McClain (backing vocals), David Piltch (bass), and Patrick Warren (keyboard/accordion).

    Прокоментувати Мені подобається