Г’ю Гарріс з The Kooks: Rolling Stones ніколи не помруть. На відміну від решти людей - інтерв'ю

У неділю, 30 вересня, до Києва вперше приїдуть британські інді-рокери The Kooks.

Зіграти перший концерт гурт запросили лише завдяки смішним капелюхам, які вони носили. Хто знає, пішло би далі щось у The Kooks, якби у них не було Г'ю Гарріса: гітарист записував разом з гуртом перший альбом Inside In/Inside Out у 2005 році, коли йому не було ще й 18-ти. Грає він, як кажуть фахівці, не гірше за дорослих визнаних гітарних геніїв.

Перед концертом у столичному Crystal hall afisha.tochka.net говорила з Г'ю Гаррісом по телефону.

________________________________________________________________________________

afisha.tochka.net: Це був дуже крутий рік для Британії і Лондона: Олімпіада, а навколо неї - багато вражаючих музичних подій. Як вам ця частина свята: все було занадто вилизано або так, як має бути?

Г'ю Гарріс: Мені все дуже сподобалося. В центрі міста були натовпи людей, жодного порожнього клубу або пабу. Класна атмосфера!

Думаю, що почути Wonderwall від самого Ноеля Галлахера було варто всієї церемонії відкриття. Правда, закриття Олімпіади було трохи нудним.

Вас часто порівнюють з The Beatles, Arctic Monkeys. Вам подобаються такі порівняння?

Я не заперечую. Але, думаю, найкраще грати так, щоб тебе ні з ким не порівнювали. Хоча в цілому, мені все одно, хто там що говорить із цього приводу.

Якщо ви слухали тільки The Beatles і Arctic Monkeys, то, звісно, ми дійсно трохи схожі на них. Але якщо ви слухаєте більш широкий спектр музики, то у нас можна почути безліч інших впливів.

І продовжуючи цю тему з The Beatles: хто з музикантів The Kooks має більше за інших боятися, що його застрелить божевільний?

(Сміється) Думаю, це нашому барабанщику Полу треба боятися. Його дуже люблять в Японії. Якби йому довелося летіти кудись, і його місце виявилося б поруч з японською дівчиною, яка всю дорогу на нього б витріщалась, Пол почувався би вкрай некомфортно. Так що думаю, що він більше за інших боїться, що його якось прикінчать.

Хью Харрис

Г'ю, звертаючись до більш серйозного питання: як ти думаєш, що змушує музичну моду повертатися? Чому ми зараз знову слухаємо багато музики з 60-х, 70-х?

От якось так дійсно виходить, що все обертається по колу. Музиканти взагалі схильні постійно до якоїсь переробки та переосмислення того, що робили раніше. До того ж, на нас дуже впливає та музика, яку слухали наші батьки. У нашому випадку це була, в основному, якась гітарна поп-музика.

Зараз речі знову міняються, і вже навіть захоплення 80-ми пройшло: публіка захоплюється трансом, хіп-хопом і електропопом. У нас вже щосили слухають більше американську музику.

Все дійсно змінилося, для груп зараз настав такий дивний час. А з іншого боку, куди б ми не приїхали - в Росію, Японію та Австралії - люди все ще люблять рок-н-рол.

Г'ю, чи є якісь сучасні гітаристи, про яких ти б міг сказати: "Ось на цього хлопця я хотів би рівнятися"?

Мені подобається, як грає гітарист в Beach House, він дуже цікавий.

Ви грали на одній сцені з The Rolling Stones. Як їм тільки вдається зберігати стільки енергії, щоб такими порціями видавати її на концертах?

Господи, навіть не знаю, як пояснити це собі. Думаю, вони живляться безпосередньо від атомного реактора, який в кожного з них зашитий. Інакше це не поясниш.

Справжня причина, думаю, в тому, що їм абсолютно все одно, яке вони місце займають в музиці як група. Думаю, вони живуть з відчуттям, яке можна стисло описати так: "Ми просто група, давайте просто грати і веселитися і не хвилюватися з приводу всього іншого. Ми все одно одного разу всі помремо". Хоча вони, ясна річ, ніколи не помруть, на відміну від решти людей.

Ви раніше вже грали кілька концертів у Східній Європі. Що ти думаєш про глядачів у цих країнах? Є в тебе якесь особливе ставлення до тутешніх сучасних музичних традицій?

Глядачі в цих країнах просто неймовірні. Хоча я не говорю зазвичай такого, воліючи сказати, що у всіх країнах вони однакові. Але в Росії, де ми вже були, вони дійсно неймовірні. Там у нас були просто шалені концерти! До нас прийшла купа цікавих, крутих і веселих людей.
Я не знаю багато про сучасні групи зі східно-європейськими впливами на зразок Gogol Bordello. Мені більше подобаються російські класичні композитори: я слухаю Дмитра Шостаковича, Петра Чайковського.