3-й день конкурсної програми пройшов під знаком старту національного конкурсу - глядачам був представлений документальний фільм "Лариса Кадочникова. Автопортрет", а міжнародна секція продовжилася трилером "Стерео" німецького виробництва. На жаль, від кінематографічних невдач не застрахований будь-який кінофестиваль - ці картини надалі ризикують стати найслабшими стрічками конкурсу.
В "Стерео" режисер Максиміліан Ерленвайн торкнувся теми психологічного розладу в декораціях гангстерських розбирань. Головний герой - Ерік - живе розміреним життям автомеханіка. Весь вільний час він проводить у компанії своєї подруги Юлії та її маленької доньки. І от, здавалося б, Ерік знайшов щастя сім'янина, але в його житті з'являється таємничий незнайомець Генрі, що ходить за ним назирці. Проблема в тому, що Генрі більше ніхто не бачить. Ілюзорний незнайомець, між тим, невтомно твердить, що ілюзія і неправда полягає в справжньому житті Еріка.
Тема "вигаданого друга" тут в цілому скидається на невдалу пародію "Бійцівського клубу". Сценарні ходи більш ніж передбачувані, а естетика боротьби героя-одинака відсилає до стилістики фільмів Ніколаса Віндінга Рефна. У іншому форматі "Стерео" цілком склав би конкуренцію масовим блокбастерам прокатного формату. Але злий жарт з добротним трилером Ерленвайна зіграв сам кінофестиваль - картина абсолютно не вписалася у формат фестивального кіно, отже, видається надто мейнстрімовим фільмом для міжнародної конкурсної програми.
Національний конкурс цього року цікавий насамперед великою кількістю представлених картин - 7 повнометражних стрічок і 13 короткометражних. У попередні роки такого ажіотажу кокнурс не мав. У цьому - великі надії на те, що національне змагання надалі складе повноцінну конкуренцію міжнародній секції. Говорячи про наше кіно, чомусь хочеться пробачити деякі якісні недоліки. Занадто малий відсоток українських фільмів добирається до фестивалів формату ОМКФ. У цьому випадку до картини "Лариса Кадочникова. Автопортрет" складається двоїсте ставлення.
Український глядач донині любить і шанує акторський талант "мавки" українського кіно Лариси Валентинівни. Картину про її життя безсумнівно варто дивитися - в кадрі Кадочникова встигає намалювати кілька власних портретів, розповідаючи тим часом історії про перші кроки в акторському ремеслі, роман з художником Глазуновим, роботу в московському театрі "Современник", втрачені ролі, шлюб з Юрієм Іллєнком та зйомки в "Тінях забутих предків" Сергія Параджанова тощо.
Водночас документальна стрічка сама по собі видається розширеною версією телефільму про життя і творчість, не більше. Очікувати чогось більшого в цілому і не слід було, не варто розглядати "Ларису Кадочникову. Автопортрет" як потенційний претендент на головний приз. У цьому випадку можна просто порадіти, що картина, знята понад півроку тому, нарешті найшла свого глядача.
Подробиці фестивального тижня читайте на Tochka.net, а також дивіться в сюжетах телеканалу "Україна".
Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!
Коментарі