Одеський кінофестиваль наближається до фінішної прямої. Журі залишилося переглянути два фільми міжнародної секції, щоб оголосити вердикт, а тим часом на останні дні кінофестивалю припадають найгучніші прем'єри. Говорячи про вже показане, прем'єра "Поводиря" Олеся Саніна, мабуть, викликала найбільший ажіотаж у секції конкурсу. Виробництво картини тривало понад 5 років. За цей час інтерес до фільму підігрів як сюжет про масове вбивство кобзарів в Україні, так і масштаб підготовки.
Картина розповідає історію сина американського інженера Майкла Шемрака. На початку 30-х років американський комуніст Шемрак переїжджає працювати до Харкова і бере сина Пітера з собою. Тут, під час розпалу колективізації, наступаючого голоду і ліквідації інтелігенції, американця вбивають, а хлопчик дивом рятується, потрапивши під опіку сліпого кобзаря Івана Кочерги і ставши його поводирем.
Незважаючи на деякі сценарні дірки і недомовки, що ускладнюють розуміння картини, з візуальної точки зору фільм має дуже обнадійливий вигляд для українського кіно. Зайвий пафос, притаманний деяким сценам, можна виправдати спробою (в цілому успішною) створити нове поетичне кіно. Втім, режисер припустився кількох відчутних огріхів - недоречні алюзії на самурайську культуру в сценах боротьби на палицях, зайвий драматизм і навіть академізм деяких сцен, зовсім невдалий жіночий персонаж - актриса Ольга (у виконанні Джамали).
Водночас неймовірну красу картини неможливо ігнорувати. Робота оператора Сергія Михальчука дуже віртуозна, а локації для зйомок представляють усю красу українського краю. Ну, і нарешті, тема кобзарства, не зовсім розкрита в нашому кінематографі, приваблює своєю автентичністю і новизною.
Ще одна довгоочікувана прем'єра міжнародного конкурсу пройшла з меншим ажіотажем і навіть певним розчаруванням. Французька картина "Partygirl", що отримала цьогоріч нагороду Канн за найкращий дебют, розповідає історію 60-річної працівниці кабаре. І хоч Анжеліка вже не танцює біля жердини, вона все ще любить випивку і танці, а своїм будинком вважає старий добрий стрип-бар. Один клієнт Анжеліки продовжує її відвідувати, зізнається в коханні і навіть пропонує одружитися. Для Анжеліки нарешті настає час подорослішати.
Ключовим словом у назві картини є все ж таки не "рarty", хоча героїня і не здатна пізнати щастя тихого життя біля телевізора, а "girl". Адже це історія про те, як важко вийти з власної зони комфорту, зважитися на усвідомлений крок дорослої людини. 60-річна дитина Анжеліка не знає, чого вона бажає, і приймає поради від своїх чотирьох уже дорослих дітей. Залишаючи бордель, вона плаче, наче маленька дівчинка, вона нерішуча в ліжку з нареченим і часом поводиться, як збунтований тінейджер, що відмовляється повертатися додому до 11-тої. Картина приваблива лише одним персонажем - старезною partygirl Анжеліки, в цьому полягає її перевага і разом з тим - недолік.
Американська драма "Великі важливі речі" також стосується теми дорослішання. Тільки в даному випадку до дорослого життя готується зовсім іще молодий 26-річний Крейг. Перед заручинами і придбанням нового житла в розстрочку хлопець залишає все, каже, що їде у відрядження, і вирушає в подорож Америкою в пошуках "великого і важливого". Так по дорозі він знайде скульптури найбільшого у світі відра, пляшки, сковороди та інших абсолютно безглуздих речей.
Ідея безглуздості тут іноді розбавлена по-справжньому серйозними проблемами - головний герой не знає, чого бажає від життя, і намагається знайти відповідь шляхом певного катарсису або прояснення в дорозі. Картина на перший погляд здається поверхневою, але не співпереживати герою не виходить. Проблеми Крейга настільки не унікальні, що в них можна легко знайти зв'язок із власними.
Звіти з ОМКФ читайте на tochka.net і дивіться в сюжетах телеканалу "Україна".
Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!
Коментарі