Топ-5 унікальних театрів «на колесах» у Києві

Театр починається з вішалки. Але якщо без гардеробу театр ще може обійтися, то без сцени — ніяк. Tochkа.net пропонує твоїй увазі добірку самобутніх, а то й просто унікальних театрів Києва, які змушені витрачати час не лише на репетиції, а й на боротьбу за свою сцену.

Театр пластичної драми на Печерську — єдиний у п'ятірці, який ще має власну сцену, але ризикує її втратити. Унікальний у своєму жанрі театр облаштувався в невеличкому підвальчику на Липках у центрі Києва ще 1988 року.

Зворушливі вистави театру, які відбуваються без жодного слова (актори «розмовляють» з глядачами мовою тіла), не збирають аншлагів, але мають своїх відданих глядачів. Однак у 2014 році до Театру пластичної драми раптом вирішили підселити ще один театр. І не просто підселити, а об'єднати з іншим театром (наступний у нашому списку), який кардинально відрізняється жанром і творчим підходом.

Свою ідею управлінці від культури аргументували нерентабельністю обох. Так, наче схрещенням двох різних театрів можна вивести новий прибутковий вид. У Театрі пластичної драми від такої перспективи відмовилися і попри присутність непроханих сусідів готують прем'єру нової вистави «Київ. Я люблю тебе», яку планують показати в листопаді.

Театр «Золоті ворота», на відміну від Театру пластичної драми, звик до кочового життя. Прославившись завдяки однойменній постановці в стінах справжніх Золотих воріт, театр відтоді давав свої вистави в різних місцях (одним з останніх прихистків був Ляльковий театр на вул. Грушевського). Гучна назва, очевидно, визначила девіз: «театр, а не музей» (щоб не сплутали бува). Втім, тут можна вгадати й натяк на вічно живий рух і пошук замість консервування традицій.

Театр справді є експериментальним, створювався він як театр поезії, але тепер критики часто відмовляються визначати його стиль і метод, називаючи їх просто — «неповторними». І якщо виставою в повній темряві («Чорний квадрат», 24 жовтня) київського глядача вже не здивуєш, то спектаклем за Жаном Кокто («Людський голос»), під час якого глядачі спостерігають за актрисою в пінній ванні через ілюмінатори, можна принаймні спробувати.

Склад акторів у театрі «Золоті ворота» непостійний і мінливий, як і він сам: у різний час у виставах театру грали Олексій Вертинський, Ніна Матвієнко, Антін Мухарський, Лариса Руснак та ін.

Єврейський музично-драматичний театр імені Шолом-Алейхема (ЄМДТ) не має власного приміщення з часу заснування 1990 року. ЄМДТ називає себе єдиним професійним театром України, який продовжує традиції Київського державного єврейського театру (Київського ГОСЄТу в Пасажі на Хрещатику). Символічно, що художній керівник і засновник театру Авігдор Фрейдліс доводиться онуком худруку ГОСЄТу Мойсею Гольдблату.

Історія поневірянь театральної трупи, яка не має ані власної репетиційної бази, ані сцени, нараховує вже не одне десятиріччя, але віз і нині там: приміщення театру не виділили, тому майже кожна вистава відбувається на новому місці. Ось і цього року свій 25-й ювілейний сезон театр відкриває трагікомедією за творами Шолом-Алейхема і Тараса Шевченка «Сміх, сльози і любов...» (25 жовтня) у приміщенні... Театру пластичної драми на Печерську.

Театр маріонеток є окрасою театрального Києва і єдиним у своєму роді. Зараз театр працює лише на виїзді за попереднім замовленням. На сайті театру написано, що вистави камерні та розраховані на зал зі світловим і звуковим обладнанням, побудований амфітеатром, який має не більше 100 місць. Хай навіть невеличкого, але свого залу театр не має з 2009 року. До того, починаючи з початку 1990-х, він мав власну сцену на вул. Сагайдачного на Подолі. Після втрати стаціонарного приміщення Театр маріонеток переїхав у галерею «Лавра», але давати там вистави можливості немає. Тому Театр маріонеток став працювати на запрошення. З репертуару театру, який ставив спектаклі не лише для дітей, а й для дорослих (наприклад, «Макбет» за Шекспіром), лишилось декілька дитячих вистав: «Золоте курча», «Котилася торба», «Червона шапочка».

Цієї осені акторів Театру маріонеток можна було побачити на першому туристичному фестивалі «Андріївський узвіз. Свято вулиці» наприкінці вересня. Приблизно тоді ж він оголосив набір у студію з підготовки майстрів Театру маріонеток, який відкритий досі. На безкоштовних заняттях студії навчать основам акторської майстерності, покажуть, як виготовляти маріонетку власноруч і що з нею робити в умовах сценічної дії. Разом зі свіжими силами Театр маріонеток планує втілити нові вистави.

Київський академічний драматичний театр на Подолі є театром з великою мрією про приміщення, яка от-от має здійснитися вже десять років. Саме стільки міська влада будує на Андріївському узвозі театральний комплекс за оригінальним проектом. Будівництво сучасного театру на 354 місця почалося 2004 року, а в серпні цього року Кличко видав розпорядження про завершення реконструкції будівель театру на Андріївському узвозі, 20 (А і Б). Скільки чекати обіцяного доведеться цього разу, покаже час, але театр не припиняє активної діяльності від часів заснування (1987 рік).

До 1994 року театр був, по суті, мандрівним, даючи гастролі в різних місцях колишньої країни Рад (дуже вдалими були виступи в Тюмені за контрактом з нафтодобувною компанією). У 1990-х театр оселився на Подолі в Гостиному дворі, але давати там вистави зміг лише з 2001 року, бо майже відразу після новосілля в залі обвалилася стеля. З Гостиного двору театр був змушений виїхати два роки тому, після початку сумнозвісної реконструкції будівлі. Після втрати глядацького залу на 100 місць у Гостиному дворі театр у черговий раз залишився без даху над головою, але не впадає у відчай. Зараз Театр на Подолі дає вистави у Театральній гостиній на Андріївському узвозі, 20Б (де раніше була дирекція театру) або на дружніх до театру сценах. Зараз такою є мала сцена палацу «Україна», де 7 листопада театр покаже прем'єру цього сезону «Вернісаж на Андріївському» — виставу у формі... флешмобу.