Ці дівчата – справжні таланти. Вони ліплять, , щодня створюють шедеври. Своїм прикладом вони здатні і закохувати в мистецтво. Те, що роблять вони – небанально, стильно і абсолютно не нудно. Вони – справжній доказ того, що в Україні є і вони розвиваються. Екскурс в життя дівчат буде таким захоплюючим, як похід у кращий музей сучасного мистецтва.
Ми поставили кілька запитань кожній з цих талановитих українок, і готові поділитися розмовами про високе і планами на майбутнє з тобою.
Марія Скопич, художник
Зараз Маша студентка і вчиться на факультеті готельно-ресторанного бізнесу. Не бачить себе в цьому, але вищу освіту здобуває на прохання батьків. Малювала вона завжди, скільки себе пам'ятає. Ще в дитячому садку Маша проявляла художні здібності – завжди робила щось руками: орігамі, плетіння з бісеру, пап'є-маше.
Як каже моя мама: "Багато вільного часу та купа натхнення" – це про мене.
Маша пам'ятає, як вперше вирішила, що у неї з образотворчим мистецтвом все серйозно.
Я пам'ятаю день, коли вирішила писати картини. Це був похід до київського музею Ханенків. Мене дуже зачепило, я зрозуміла, що все це нескладно, просто треба розкласти всі деталі по поличках. Там висять нереальні картини. Я усвідомила, що теж хочу писати так само.
З тих пір Маша мріє займатися цим усе життя. Найбільше її дратує, коли люди округлюють очі, почувши, що вона має намір серйозно зв'язатися з малюванням. Мало хто вірить, що образотворче мистецтво може стати справою життя.
Я люблю це, я обожнюю всі свої пензлики, я не викинула ще жодного тюбика з використаною фарбою. Це те, що в мені.
Маша охоче ділиться планами на найближчий час – вона хоче організувати власну виставку. Але поки що в Києві реалізувати це не виходить. Галереї не беруть її картини, так як це "не формат" або просять непосильну для дівчини суму грошей.
Натхнення Маша черпає в картинах інших художників. Її улюблений – Костя Федоров, живописець із Санкт-Петербурга.
Я нічого не хочу говорити про нього, це потрібно просто побачити: його роботи, його майстерню. Він нереальний. Моя найулюбленіша його картина – "Соломія". А ще панно з білим ведмедем. Він мені шалено подобається.
Аліса Долганникова, літограф
За освітою Аліса художник-графік, вчилася в Видавничо-поліграфічному інституті при КПІ. Зараз працює в літографській майстерні майстерні "30" в зоні креативних мануфактур IZONE.
Майстерню кілька років тому ми з друзями створили для себе через любов до літографії та для створення своїх творчих робіт. Зараз це щось більше, ніж просто хобі, ми проводимо майстер-класи, вчимо людей друкованим технікам і плануємо розвиватися в цьому напрямку.
Аліса прийшла до літографії, коли вперше увійшла до інститутської літографської майстерні. Ця техніка підкорила і захопила її повністю з першого разу.
Я вважаю, що особисто для мене не може бути роботи кращої, ніж у майстерні, що спеціалізується на друкованих техніках.
Дівчина зізнається, що для того, щоб освоїти різні види літографії, наприклад літографію на камені, потрібен особливий склад характеру і сила духу. Аліса каже, що їй ще багато чому доведеться навчитися.
Наша майстерня розвивається, я багато часу проводжу в ній, і це саме те, про що я мріяла. Найприємніше – багатьом людям цікаво те, чим ми займаємося, а значить все не даремно.
Кумир Аліси – Девід Лінч. Він надихає дівчину своїми літографськими роботами і приголомшливою працездатністю.
Анья Кисла, художник, ілюстратор
Малювати дівчина любила з самого дитинства, але усвідомлення свого майбутнього як художника прийшло до неї десь років в 12. Саме тоді Анья зрозуміла, що мистецтво має неймовірну можливість – перевтілювати реальність. З тих пір дівчина почала багато читати про це, вчитися в майстернях талановитих людей і шукати себе.
З того моменту в моєму житті відбулося багато метаморфоз, але світ мистецтва так і залишився для мене чарівним. Правда, тепер я знаю силу його перевтілення.
Зараз дівчина пробує себе не тільки в якості живописця, але і як ілюстратор. Розвиватися і ніколи не зупинятися – таке кредо талановитих і успішних.
Звичайно, Анья багато мріє:
Я мрію виставитися в моме в Нью-Йорку. Як мені здається, це дуже круто. Це ж музей сучасного мистецтва! Але ця мрія пов'язана безпосередньо з живописом. Як ілюстратору мені хотілося б, щоб моя картинка потрапила на обкладинку Vogue.
Наразі художниця мріє про мир в Україні та більш сприятливе підґрунтя для розвитку мистецтва.
Інна Забудська, візажист, гример, художник боді-арт
Інна професійно малює на обличчі і тілі, але зараз розвивається і як художник на полотні. Її пристрасна любов до образотворчого мистецтва, яка переросла в професію, тягнеться ще з дитинства. Дівчина ходила на всілякі гуртки, закінчила художню школу. Після чого їй захотілося чогось нового і свіжого. Так у житті Інни трапилася школа візажу.
Я відразу відчула, що це моє. Але мені мало було просто робити собі хороший макіяж, мені хотілося змінювати людей, підкреслювати їх принади, робити ще гарнішими. Я серйозно захопилася гримуванням і після випуску зі школи візажистів відразу почала фарбувати моделей та працювати на знімальних майданчиках.
Вже близько 8 років візаж, грим та боді-арт – основний рід діяльності дівчини. Але вона творить не тільки на тілі. Паралельно Інна розвивається і як художник: малює для себе і іноді для друзів.
Моя мрія позитивно впливати на світ, робити його добрішим, радіснішим і затишнішим за допомогою своєї творчості.
ЧИТАЙ ТАКОЖ:
Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!
Коментарі