"Трамбо": талановитий містер інкогніто

Минулого тижня в кінотеатрі "Оскар" (МФК Gulliver) відбулася прем'єра фільму "Трамбо".

На прем'єрі були помічені: Дмитро Ступка, Віка з дуету "НеАнгели", Євген Толочний, Laliko, Поліна Неня, Ігор Посипайко, Яна Клочкова, Кароліна Ашіон, Аліна Діанова, письменниці Лада Лузіна і Оксана Шмід, режисер Анатолій Матешко та багато інших.

Трамбо прем'єра

Прем'єра "Трамбо" в кінотеатрі "Оскар"© Оскар

Голлівуд 1940-х років. Успішна кар'єра сценариста Далтона Трамбо руйнується, коли він, поряд з іншими діячами кінематографу, потрапляє в чорний список через своїх політичні погляди. Прихильник ідей рівності і чесної оплати праці, він вступає в комуністичну партію, за що в роки Холодної війни змушений поплатитися своїм чесним ім'ям.

У полюванні на відьом, Комісія з розслідування антиамериканської діяльності при Конгресі США не без підстав зауважує, що кінематограф - один з найпотужніших пропагандистських інструментів. Найбільше не пощастило т.зв. голлівудської десятці - десяти кінематографістам (в основному сценаристам), які відмовилися давати свідчення, посилаючись на першу поправку до конституції, і були відправлені до в'язниці, а після розпрощалися з успішною кар'єрою.

Далтон Трамбо - фігура помітна в історії Голлівуду. Ще за життя сценарист був в списку найбільш високооплачуваних, заслужив погану але все ж славу після тюремного ув'язнення, а тепер і зовсім є фігурою, що ілюструє суперечливу главу в історії непростих стосунків американського уряду і кіноістудій.

Практично всі герої "Трамбо" - реально існуючі люди. Зазирнувши за куліси кінобізнесу 40-50-х ви побачите Джона Уейна, Кірка Дугласа, Отто Премінгера, Хеду Хоппер і багатьох інших. Аналог Голлівуду тут звичайно ж обертається навколо самого Далтона Трамбо, за портретизацією якого відповідає Брайан Кренстон.

У кожній новій сцені актор виправдовує свою оскарівську номінацію: напружено клацаючи клавішами друкарської машинки, виголошуючи афоризми власного твору з сигареткою в мундштуці, або ж лежачи у ванні з блокнотом, оточений недопалками, віскі і упаковками бензедрину. Нехай у Кренстон і Трамбо зовнішня схожість лише в пишних вусах, це, в цілому, не скасовує явного таланту актора.

Гідну конкуренцію Кренстону тут можуть скласти хіба що Хелен Міррен і Джон Гудман. Міррен вражаючим чином робить досить прямолінійний образ світської колумністки-негідниці Хеди Хоппер неоднозначним. В одній сцені Міллер відпускає уїдливі коментарі в бік Трамбо, в наступній - вимовляє потужний монолог, що розкриває всю суть сексизму в Голлівуді, який, як видно, до сих пір процвітає.

Джон Гудман виступає в звичному амплуа колоритного боса, в даном випадку - кінопродюсера категорії "Б". Його персонаж Френк Кінг говорить мовою простих глядачів, причому неосвічених, далеких від тонкощів "великого кінематографу" і це виступає відмінною грою на контарстах зі світськими розмовами про "Оскари".

В цілому, дуже кінематографічна історія про реального Трамбо відмінно лягає в успішну Голлівудську формулу - маленькі люди, що змінили історію. Американські кінематографісти все частіше звертаються до історично гострих тем, укладаючи їх в невеликі і дуже особисті розповіді. До того ж, таке "вибачальне кіно" - хороша тенденція на противагу підкреслено пафосному про історичні звершення, покликані зачепити струни цілої нації.

І все ж, картина, в повітрі якої витають теми справедливості, гідності і честі, в результаті не уникне ідеологічного відтінку. "Трамбо" трохи карикатурний, зображуючи вже надто явну і поверхневу боротьбу добра зі злом, чорного з білим, де на боці добра виступають комуністи (до слова, це показовий момент того, як історія зафарбовує ідеологічні погляди людей політично-спекулятивними фарбами).

Втім, гротескний характер "Трамбо" грає йому на руку - це хороший приклад драми зразка Золотого Голлівуду, де кіномова відточена, а кожна наступна цитата гідна стати крилатою. І нехай реальна картина подій не була настільки захоплюючою, її драматично прикрашена версія від режисера Джея Роуча - байопік, гідний уваги.