У ніч на 25 лютого в Лос-Анджелесі відбулася пишна церемонія вручення престижної премії Оскар-2019. Головну статуетку вечора ("Кращий фільм") отримала кінострічка "Зелена книга".
Вона розповідає нібито реальну історію подорожі по півдню США відомого піаніста Дона Ширлі (Махершала Алі) і його водія Тоні Валлелонги (Вігго Мортенсен). Але ось родичі Дона Ширлі залишилися незадоволені фільмом, стверджуючи, що в ньому дуже багато брехні. Виданню вдалося поспілкуватися з племінниками піаніста - Морісом і Керол Ширлі, і дізнатися, про що саме збрехали творці "Зеленої книги".
ЧИТАЙ ТАКОЖ:
Зазначимо, що все нижческазане ніяк не применшує заслуги режисера Пітера Фарреллі та його команди, адже кожному художньому фільму властива частка вигадки. Але є одне "але" - творці фільму акцентують увагу глядачів на тому, що картина "заснована на реальній дружбі" та видають за справжні вигадані факти про життя Дона Ширлі.
Обережно: спойлери!
- Фільм: Дон Ширлі був відлюдником, не мав друзів і не спілкувався зі своїми родичами.
- Реальність: музикант був дуже компанійським, збирав навколо себе масу друзів, любив живе спілкування та дуже багато часу проводив з родиною. Піаніст був балакучим і жартівливим - зовсім не таким, як його показали в фільмі.
Ми така сім'я, що нам тільки привід дай, всі тут же збираються. І з дядьком ми спілкувалися досить близько до самої його смерті. Останній раз мої батьки провідували його за кілька тижнів до того, як він помер
говорить Керол Ширлі. - Фільм: "Зелена книга" подається як фільм про дружбу.
- Реальність: родичі Дона Ширлі стверджують, що насправді це фільм про Тоні "Влипа" (до слова, хоча ролі Махершали Алі та Вігго Мортенсена були однаково потужними, в номінацію "Кращий актор" потрапив саме актор, який зіграв Тоні "Влипа").
Фільм не передає і сотої частини, в ньому навіть не прообраз нашого дядька. Це просто історія про явного расиста, який з часом розуміє, скільки спільного у всіх людей на Землі. Ні, це безумовно здорово, коли запеклий расист стає просто расистом. Це великий крок і багато роботи над собою. Але вплітати в цю історію нашого дядька, як персонажа, якого всюди пригнічують, який терпить ці приниження, образи і цим нібито вчить іншого розуму... це просто нечесно
пояснила Керол Ширлі. - Фільм: Дон Ширлі та Тоні "Влип" стали друзями і спілкувалися до самої смерті.
ЧИТАЙ ТАКОЖ:
- Реальність: Тоні дійсно був водієм чорношкірого піаніста, проте незабаром був звільнений. Відносини між ними були чисто робочі.
Єдине - з ним наш дядько працював довше, ніж з іншими водіями. Але не так довго, як про це розповіли в кіно. Більш того, дядько таки звільнив його і цим все закінчилося. То він відмовлявся кудись їхати, то переносити багаж... він всіляко намагався приховувати, що возить темношкірого. Тому дядько і звільнив його. І не було потім ніякої дружби аж до самої смерті, ніяких відносин. Все це вигадка, як і те, що Тоні спав на задньому сидінні, а дядько віз його додому. Дядько навіть не водив. Він, здається, навчався в підлітковому віці, але ніколи не водив у турах. Це були роботодавець і його працівник. Вони були дружні в роботі, але друзями не були точно
говорить Керол Ширлі.
Сценарій "Зеленої книги" писав син Валлелонги (який, до речі, отримав окремий Оскар за "Кращий оригінальний сценарій"), який хотів прославити свого батька. Ну а творці картини не спромоглися зв'язатися з родичами Дона Ширлі та обговорити з ними ці моменти - звідси і всі перекручені факти.
Якби ми промовчали, виходить - ми б зробили те ж саме: закрили б на все очі, а Нік Валлелонга радів би тому, що його батько в очах суспільства став менш жорстоким расистом. Але все ж він ним залишився, правда, про це "Зелена книга" замовчує. Це просто фільм для гарного настрою, легкий, далекий від реальності, де одна людина змінює ставлення до цілої расипояснила Керол Ширлі.
Нагадаємо, раніше ми повідомляли, хто переміг у номінації "Кращий актор".
ЧИТАЙ ТАКОЖ:
Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!
Коментарі