Sziget 2019: як пройшов наймасштабніший музичний фестиваль Східної Європи

З 7 по 14 серпня у Будапешті відбувся двадцять сьомий фестиваль Sziget. Tia Horrel - засновниця сервісу з організації подорожей на музичні фестивалі FestivAlly, а також журналістка tochka.net провела на Острові Свободи десять днів і розповіла, чим їй запам'ятався та чому навчив цьогорічний Сігет.

Цього року я вперше приїхала на Острів ще до початку основної сігетівської програми, на мінус третій день. Атмосфера навколо нагадувала ситуацію, коли тобі девять, ти дуже чекаєш свого дня народження і накануні помічаєш як мама ховає подарунки десь на антресолі, за банками із консервацією. Дещо так я себе і відчула: свято зовсім поруч, втім потрібно терпляче дочекатись початку.

Ранній заїзд дозволяє побачити останні штрихи колосальної організаторської роботи. На Острові любов проявляється у кожній дрібниці: починаючи з розвішування ліхтариків над зонами кемпінгу, або дівчат, що майстрували вязані різнокольорові чохли для дерев прямо на місці. І закінчуючи, нескінченними саундчеками, налаштуванням екранів та апаратури, котрі відбувалися саме в ці дні.

У всій організаційній гарячці, "ранні" сігетівці відпочивали досить незвично для мого фестивального сприйняття. На величезній території під головною сценою, куди вже зовсім скоро прибіжить натовп фанатів, вони влаштовували пікніки на інстаграмних покривалах у клітинку, грали з фрізбі, гуляли зі своїми домашніми улюбленцями. Якщо дещо іронізувати, атмосфера більше нагадувала Залізний Порт, або Бердянськ "здорової людини", аніж один з найбільших музичних фестивалів Східної Европи.

Змінилось все одразу ж в перший день. Від не доніс чинного ритму лишились хіба що ті самі покривала у клітинку, що перемістились під намети, або на ашанівський газон. Увесь інший простір прямо таки гудів натовпом: хтось шукав простір для свого табору, хтось досліджував розклад і перевіряв чи всі минулорічні локації на своїх місцях, хтось розмальовував щоки глітером, дивлячись в маленькі дзеркальця своїх пудрениць. Так почався зворотній відлік Sziget 2019.

Наша фестивальна компанія FestivAlly стала мініатюрною копією самого Острова. Така собі квінтесенція із здивованого захвату новачків, спроб все встигнути минулорічних дебютантів і спокійного захвату досвідчених сігетівців. У такої великої і різнопланової тусовки є свої переваги: фестиваль сильно зближує, а спільні пригоди у натовпі під Twenty One Pilots і Foo Fighters на певний час взагалі роблять з вас чи не найкращих друзів. Плюс, завжди є кому зробити ті самі фотографії, які ніколи не побачить Instagram, а на випадок промокання намету чи інших непередбачених обставин - є куди напроситись на ночівлю.

У Сігета є багато приємних традицій: вечірка прапорів, чай у Chill Garden, таблички "Free Hugs" тут і там, йога і танцювальні майстер-класи, стіна «Before I Die..», отримання паспорта, квести з печатками і ще тисяча атмосферних дрібниць на будь-який смак, настрій, страх і ризик. Чого лише варті сніданки під локальним Ашаном: братський поділ продуктів і богемне розпивання однієї на трьох пляшки вина об одинадцятій ранку!

Традиційно, цього року знову порадував сильний лайн-ап фестивалю. За сім днів ми плакали, слемились, танцювали до відпаду кінцівок і бігали від однієї сцени до іншої. Заходячи на фінішну пряму останніх двох днів фестивалю, відчувалась навіть перенасиченість музикою. Щоб викликати у глядача кураж та істеричний порив потрапити в епіцентр подій, артистам на сцені мало було робити просто добре. Їм доводилось віддаватись по-максимуму, щоб зарядити тіла, виснажені від спеки, пилу, пива і відпочинку.

Перечисляти музичне безумство на Sziget 2019 можна довго, нале в особистому ТОПі цього року точно залишаться:

YUNGBLUD, з його скаженою енергетикою, чесністю і божевіллям зведеним до максимального ступеня творчості.
CATFISH AND THE BOTTLEMEN, що показали все найкраще у класично британському звучанні.
MACKLEMORE - король вечірок і патімейкер найвищого рівня. Добрий, щирий, смішний та дуже підбадьорливий.

TWENTY ONE PILOTS, що довели до виснаження своїх фанатів надривом, відчайдушністю та глибокою лірикою.

З POLO & PAN ми забули про втому в опів на другу ночі і танцювали весь сет від початку і до кінця.
Мила JAIN спілкувалась зі сцени так щиро, ніби кожен у натовпі - це її подруга дитинства.

FOO FIGHTERS – Хедлайнери з великої літери. справжня душа рок-н-ролу і дві години повного занурення у музику.

ED SHEERAN, рудий хлопець з гітарою, який зібрав таку кількість людей, що навколо Main Stage пройти було практично неможливо, навіть по самому краю.

KODALINE запам’ятались чуттєвістю, чарівністю і дуже виразною ліричністю фронтмена.
Зухвала TOVE LO стала символом закоханості, бунтарства та руйнування всіх комплексів і табу.
Неймовірними були JUNGLE, душевність і гра світла на сцені А38 створили по-справжньому літній настрій.

TAMINO вразив голосом ангела, сумом в очах і глибиною кожної ноти.

За межами основних сцен Сігета кожного дня вирувало життя аж до самого ранку. І якщо у розкладі раптом не знаходилось жодного музиканта до смаку, кожен міг обрати альтернативний відпочинок.

Так, ми три рази відвідали шоу Les Commandos Percu: суміш складного ритмічного малюнка, ефектних декорацій, таланту перкусіоністів і неймовірного феєрверку на 45 хвилин.

Із завмиранням серця, ми кілька разів приходили дивитись акробатично-травесті-бурлеск шоу від австралійців Briefs та канадо-американців The Arrow. Цей перфоманс став апогеєм людської краси, природи, сили ті почуття гумору. В повному захваті і зі сльозами на очах були всі у залі: закохані парочки, гетеросексуали, представники ЛГБТ-спільноти, скептики та навіть латентні гомофоби. Саме такі артисти на Sziget’і по-справжньому розкривають місію фестивалю: "Love Revolution", проникаючи в душу кожного глядача.

Також, цього року ми відпочивали у знову встановленому Luminarium’і, насолоджуючись грою світла на форм - це прекрасне місце для обіднього чілл-ауту. Танцювали афро-латино-індійські танці, говорили про смерть, спілкувалися через портал з дівчатами з Кенії, вивчали китайські мудрості та просто сиділи біля багаття і співали пісні.

Кожен, навіть найменший досвід на Острові, неодмінно розширював рамки сприйняття себе, інших та Планети у цілому. Нововведенням цьогорічного Sziget 2019 стали виступи спікерів на Main Stage, що сприяло ще більшому зануренню в ідеї фестиваля. Серед них були такі визначні діячі, як Jane Goodall, Emi Mahmoud, Rosa Anders.

Завдяки місіонерству Сігета, при поверненні додому кожен з нас привіз не лише красиві фотографії біля спонсорських стендів, або оновлені списки музики у телефоні. Але і свій особистий список цінностей, яким вчить Острів Свободи:

Планета - наш дім. Піклуватись про неї так само природньо, як дихати

На території фестивалю працює еко-центр Green Sziget – серце всіх "зелених" ініціатив. Окрім компостного баку, лабораторії та активностей, пов'язаних з еко-напрямком - тут є станція прийому відходів для переробки. Кожного дня сюди приносять десятки пакетів зі сміттям, заповнених пластиковими пляшками, жестяними банками, обгортками, упаковками і тд. Та найцікавіше те, що окрім волонтерів, відповідальних за збір подібного сміття на території фестивалю, це може робити будь-який відвідувач Сігета. Ба більше, Green Sziget усіляко підтримує ініціативи - за кожну пару мішків з пластиковим сміттям, що здається в еко-центр, можна отримати футболку, кепку, або фестивальний мерч
Артем Рісухін.

Толерантність - це прийняття. В першу чергу, самого себе

Sziget – це острів любові у всіх її проявах. На виступі гурту Years & Years, де Оллі в прозорому боді за стразами танцює свої максимально гей-танці посеред Main Stage, величезний натовп в глітері, фарбі, помаді, незалежно від статі - підтанцьовує і верещить від захвату. Цей мій спогад - прекрасна ілюстрація Сігета. Тут можна бути будь-яким, любити кого завгодно, обсипатись блискітками і захоплюватись акробатичними шоу чоловіків у стрінгах на Magic Mirror. Незалежно від сексуальнних вподобань, ралігії, країни проживання чи інших факторів Особисто меня було прекрасно! По-перше, геї мені дуже імпонують, тому сходити два рази на їх чудове сексуально-акробатичне шоу мені було дуже в радість. По-друге, я могла цілуватись зі своєю дівчиною в самих неочікуваних місцях, взагалі не задумуючись про те як і хто на нас дивиться і кому це може не сподобатись. Ну і, по-третє, де ще можна побачити стільки прекрасних чоловіків з глітером скрізь, навіть у бороді? Цей фестиваль - територія, вільна від осуду. ЛГБТ, або ні - тут ти точно будеш своїм. І це найцінніше
Катя Кушнєрова.

Хедлайнери - лише вершина айсбергу

Формат виступів українських гуртів на Сігеті якісно змінюється. Традиційно, є музиканти, що грають вдень на Europe Stage. Вони завжди грають відмінно, проте збирають не так багато слухачів, переважно - українців. Та з кожним роком все більше українських гуртів запрошують грати в на інші сцени. Це говорить про те, що українська музика цікава і всім іншим відвідувачам фестивалю. Наприклад, цього року alyona alyona буквально "порвала" натовп на Volt Stage. Раніше подібне вдавалось Onuka і Дахабраха на інших сценах. Що ж стосується всього Sziget 2019, то йому вдається з року в рік підтверджувати - це фестиваль атмосфери, а не лайн-апу. Незважаючи на сильних хедлайнерів, завжди знайдеться що робити окрім тусовки біла сцен. Це семиденний екскурс в іншу реальність, в своєрідну утопію. Не так багато подій у світі здатні подарувати подібний досвід
Олексій Бондаренко.

В один з моментів на Сігеті я зрозуміла, що він щось на кшталт дитячого табору. Окрім основного лайн-апу тебе постійно займають іншими активностями: ось вам спортивний куточок, ось квір-вечірка чи майстер-клас по малюнкам на воді. У паспорті сігетівця є квест, він якраз дозволяв всі ці активності помітити і вибрати з них найцікавіші. Ми компанією приблизно годину провели граючи в дартс, вели довгі бесіди в Chill Garden і усвідомлювали, що таке інвалідність в XS Land. Важко сім днів підряд лише слухати музику, а завдяки квесту мізки перезавантажувались, щоб відновити сили перед вечірніми концертами
Маша Бліндюк.

Свій серед своїх. І не важливо паспорт якої країни лежить у твоїй сумці

Я людина дуже незвичайної зовнішності і оточуючі не завжди можуть зрозуміти з якої країни я родом. На Сигеті був окремий випадок. Коли я гуляла одночасно в кепці з написом Осло, в майці з принтом Маямі, а обличчя у мене смугле, ніби народилась в Індії. Позаду мене йшли парубок з дівчиною і обговорювали російською: "О, смотри, Норвегия, Осло, давай спросим...". Я не одразу зрозуміла, що обговорюють мене. Про кепку забула, а щодо іншого взагалі - де я, а де Норвегія? Через деякий час вони звернулись: "Hey, hi, are you from Norway, yeah?" І були в щирому шоці, коли я відповіла російською, що сама з Казахстану. Почали посміхатися, вибачатись і сміятись. В результаті вся ситуація виглядала настільки комічно, що ми хвилин пять просто реготали посеред вулиці. В цей момент я відчула, що таке Острів Свободи. Що не має значення звідки ти, якою мовою говориш, як виглядаєш - тут сердечно раді усім. Було так круто і приємно усвідомлювати себе частиною всього навколо, своєю серед своїх, в першу чергу - Людей. В групі від FestivAlly я теж була єдиною з Казахстану і відчувала себе частиною команди. Тому що це Сігет. І це - про людей
Ляйлігуль Джамал.

Розуміння інших приходить через переживання власного досвіду

Для того, щоб отримати чергову печатку в паспорті сігетівця, потрібно було пройти одразу три активності в зоні XS Land. І це було складно. Територія XS Land створена для того, щоб покращити взаєморозуміння між людьми з інвалідністю і людьми без неї. Так, вже в першому завданні належало пройти лабіринт з пов’язкою на очах і тростиною. І якби не допомога друзів та волонтерів - я б не справився. Після, ми недовго пограли у баскетбол в інвалідних кріслах, а в кінці - кожен індивідуально проходив щось схоже на смугу перешкод, теж в інвалідних візках. Якщо 99% розваг на Сігеті - це різноманітні забави, то в XS Land все дещо інакше.Тут можна, хай ілюзорно, хай всього на кілька хвилин, вжитися в роль людини з інвалідністю. Це збиває зі звичного способу мислення, заставляє задуматись не стільки про співчуття чи піклування про ближнього, стільки про те як важливо не будувати рамки і цінувати людей за те, що вони люди. Не зважаючи ні на що
Антон Зварич.

Фестивальна магія прихована в дрібницях

На Сигеті, окрім музики, була маса розваг та цікавих локацій, що не лишали байдужими нікого. Цирк, ярмарок розваг, надувний кінозал, вуличний театр, лавки хенд-мейд майстрів, алея ГО,різні майстер-класи, інтерактивні стенди компаній-спонсорів і арт-простори. была уйма развлечений и интересных локаций, которые не оставили никого равнодушным: Так, одного разу я спробував себе в ролі рок-музиканта: пограв на барабанах під крутий трек і виграв надувну гітару. Тепер вона радує мене і нагадує де я був і що пережив. В арт-зоні - великій території з різноманітними інтерактивними об'єктами, можна було знайти ще купу розваг. Мені, як велосипедисту, особливо сподобалась колекція старих велосипедів. За допомогою них зробили музичні інструменти: до рами були пригвинчені всілякі резинки та пружини, натягнуті стуни та підключений стетоскоп - апарат для прослуховування дихання лікарем. Надягнувши його, можна було почути як грає велосипед. Кожне колесо, що крутилось, стукання по рамі, запуск пружин і струн - всі ці деталі додавали нових нот і звучання співаючому інструменту. Це було неймовірно!
Герман Демидов

Свято - це і є ти

За місяць до Сігета я відвідала інший фестиваль і була впевнена, що мене ніяк вже не здивувати. Але атмосфера абсолютної відкритості на Сігеті мене роззброїла. Я сміялась і плакала на акробатичному шоу в Magic Mirror. В обідню спеку позбавлялась від зайвого одягу (і комплексів разом з ним), усвідомлювала важливі соціальні питання на квест-зонах, а після- стоячи засинала прямо посеред натовпу. Я відчувала себе настільки живою, наскільки це взагалі можливо. На концерті Twenty One Pilots натовп фанатів прямо таки розірвало на частини. Ми чудом змогли відійти від епіцентру, коли Тайлер сказав: "а тепер беріться за плечі і давайте стрибати всі разом вправо-вліво". І от вже моя рука була на плечі незнайомки, я чула її сміх і ми разом скакали, оминаючи чужі черевики. Якщо з останнім пощастило, натомість об мене випадково погасили недопалок цигарки, а в шию прилетіла фрізбі. І це також та частина фестивалю, про яку я зі сміхом розповідаю друзям вдома, ні про що не шкодуючи. Тому що це був вихід із зони комфорту і вхід в якусь іншу зону, сходу одночасно на Заборонений Ліс і Нарнію.І тому я точно повернусь в неї за своїм ковтком життя без рамок і умовностей
Поліна Малиш.

Чим більше занурюєшся в атмосферу Острова Свободи, тим чіткіше розумієш - тут з тобою говорять за допомогою музики, але не зовсім про неї. Захоплюючий лайн-ап виконує роль важливої, але далеко не єдиної причини повертатись на Сігет з року в рік. Це місце формування культурної ніші, з її цінностями, свободами, ідеями. З великим бажанням показати кожному, що будь-яка людина здатна співпереживати, бути толерантною, спілкуватись і бути собою. Як би не змінювались гасла, хедлайнери та кількісні показники Сігета, його основна цінність - це саме любов. Та, яку кожен привозить після фестивалю в свій дім, місто, країну. І завдяки якій цей світ стає трішки кращим.

А тут ми описали 7 причин відвідати п'ятий, ювілейний, Borjomi Fest.

ЧИТАЙ ТАКОЖ: