14 липня Джеральдін Чаплін і Чарлі Сістоваріс провели провели прес-конференцію, присвячену стрічці Чарлі Чапліна "Вогні великого міста", що буде показана сьогодні ввечері на Потьомкінських сходах у супроводі оркестру під відкритим небом. Це кіно вважається найкращою стрічкою в жанрі романтичної комедії в історії кінематографу.
Розмова також не могла не торкнутися і постаті самого Чарлі Чапліна. Більшість відповідей давала сама Джеральдін.
Донька Чапліна згадувала, що перегляди своїх творів для батька були досить хвилюючими, і він часто сумнівався чи вони є достатньо сучасними і не відстають від життя, правдиво його віддзеркалюють. Митець часто соромився своїх фільмів. Втім, вдома, під час тих переглядів, коли Джеральдін вмовляла батька запустити 16-мм проектор, атмосфера була поблажливою і глядачі рецензували побачене як "досить вдало".
Для Джеральдін Чаплін батько поставав в двох образах : інтимному домашньому у вигляді невеличкого повнуватого і сивуватого чоловіка та в образі "бродяжки", що його не раз втілював актор та режисер на екрані. Ці образи так і не поєдналися в одне ціле, проте однаково стали дорогими серцю Джеральдін.
Прозвучало питання і про те, як ім'я великого митця кінематографу впливало на життя його дітей та нащадків. Джеральдін визнала, що ім'я Чапліна дало їй все, але не вважає це чимось негативним, адже, за її словами, вона була "дочкою найулюбленішої людини планети". Всі підтримували її в будь-якому починанні, тому що любили самого Чапліна. Це була не заздрість, а повага та любов.
Також Джеральдін Чаплін зізналася, що в дитинстві часто користувалася славою свого великого батька, отримуючи від однолітків блага за можливість познайомитися з такою знаменитою людиною. Коли всі діти мали звичайне хоббі, маленька Джеральдін збирала марки із зображеннями Чарлі Чапліна та свого діда, лауреата Нобелівської та Пулітцерівської премій, Юджина О'Ніла.
На пресс-конференції йшлось і про сучасне кіно. Онук великого Чарлі, Чарлі Сістоваріс, категорично відкинув сучасне мейнстрімове кіно. На його думку, лише "серйозне" кіно варте уваги, а теперішні кінопотужності перебирають на себе серіали. Джеральдін досить стримано оцінила сучасне німе кіно і особливо відзначила "Меланхолію". Схвальні відгуки від доньки Чапліна заслужило і латиноамериканське кіно, ну а найкращі зразки світових кінотворів варто переглядати на фестивалях, так як вони є одними з небагатьох осередків справжнього кіно.
Обізнаність Джеральдін сягнула і наших терені : надзвичайні емоції викликала її згадка Андрія Курокова в якості одного з найулюбленіших авторів.
Фільм "Вогні великого міста" сьогодні буде показаний на Потьомкінських сходах, що стійко асоціюються з Сергієм Ейзенштейном. На конференції Джеральдін та Чарлі презентували книгу Ейзенштейна про Чапліна і порадували присутніх історією про те як одіозний метр Ейзенштейн прийняв в 30 році запрошення від не менш великого Чапліна і відвідав Лос-Анджелес, де і познайомився зі своїм всесвітньо відомим коллегою. Генії разом зіграли в теніс, а Чаплін кепкував з червоних підтяжок Ейзенштейна, на яких трималися задовгі для тенісні брюки. У відповідь Сергій Михайлович підбурив друзів Чапліна переконувати його в тому, що він має посереднє відчуття гумору. Справді, спілкування визначних людей лише підкреслює їх винятковість.
________________________________________________________________________________
Рецензія на життя кінокритика
Перша лекція, яка відбулась в рамках освітнього проекту ОМКФ "Школа кінокритиків" - це історія однієї людини, що не побоялася піддатися своїм бажанням змінити життя, орієнтуючись на власні уподобання - кіно.
Андрій Плахов, нині почесний президент федерації кінопреси ФІПРЕССІ, сидячи студентом в лекційних залах і вивчаючи математику, зрозумів, що мехмат - не для нього.
Піддавшись такому пориву, він змінив рідне місто Львів на Москву і там поступив до ВДІКу. Розлучившись з мріями про режисуру від нелюбові кимось керувати, Плахов вибрав для себе професію кінокритика. Можливо, завдяки вродженому математичного складу розуму, він став розвиватися в цьому жанрі.
Кінокритик вважає, що саме внутрішня логіка в поєднанні з авторським поглядом і творчістю є запорукою успішної рецензії. Також важливим моментом є розстановка акцентів в таких текстах: "Часто хочеться підкреслити досить багато специфічних моментів в картині. У таких випадках про якісь речі варто сказати натяком, давши зрозуміти, що автор помітив і оцінив їх".
Розчерк пера сучасного кінокритика не рекламує конкретний фільм, його текст має підштовхувати до роздумів і відкривати моменти, непомічені середньостатистичним глядачем.
У світі сучасних технологій, коли абсолютно будь-який фільм можна подивитися в Інтернеті, Плахов вважає, що люди грішать проти релігії кіно. Адже постулат кіноіндустрії - це дивитися фільм у кінозалі, відчуженим від інших зовнішніх факторів і подразників, крім аудіолізаціі і візуалізації сприйняття картинки сюжету.
"Кінокритики - це мухи, які не дають спати і постійно дратують", - коментує Плахов. Завдяки таким подразникам у режисерів є стимул придумувати щось нове, неординарне для глядача, прагнути до кращого.
Плахов продовжує писати рецензію на своє життя, доповнюючи її яскравими акцентами світового кінематографа і даючи нам, глядачам, їжу для роздумів.
- ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Одеський кінофестиваль: розклад всіх фестивальних показів
- Усі свіжі новини фестивалю, рецензії, фоторепортажі з червоної доріжки і багато іншого читайте в нашій спецтемі Одеський кінофестиваль 2012.